Родина була змушена продати худобу за безцінок та виїхати: як Любомирівка пережила окупацію

Впродовж дев’яти місяців від початку повномасштабної війни біля селища Любомирівка в Шевченківській громаді на Миколаївщині велися активні бойові дії. Росіяни щоденно обстрілювали територію, зруйнувавши школу-дитсадок та приватні будинки. Відомо про викрадання чоловіків, які досі вважаються зниклими безвісти. 

Журналісти Центру публічних розслідувань продовжують цикл репортажів з експедиції до деокупованої частини Миколаївської області. Ця інформація зібрана разом із документаторами громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини в Одесі в рамках ініціативи "Трибунал для путіна", яка працює на базі Одеської обласної організації ВГО "Комітет виборців України" за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID Ukraine - USAID Україна) "Права людини в дії".

Зараз у Любомирівці проживає понад сто людей. Вони повернулися до своїх домівок та займаються їх відновлюванням. 

Люди повертаються, незважаючи ні на що. Фото: ЦПР

Ми поспілкувалися з місцевим мешканцем Сергієм Гладким, який перші місяці повномасштабного вторгнення провів з родиною в окупації, ховаючись у підвалі. Чоловік був свідком обстрілів рф місцевих будинків, школи та дитсадка. Поки родина жила в селі, допомагав евакуювати українців на підконтрольні території, привозив продукти та воду. 

Сергій Гладких. Фото: ЦПР

"Мене волонтери повністю загружали, щоб я приїжджав та кормив людей", - згадує Сергій. Каже, що постійно був "на олівці" в росіян - 15 днів вивозив людей у Миколаїв. 

Люди, які не евакуювалися, ховалися в цьому підвалі. Фото: ЦПР

Пізніше родина була змушена продати худобу за безцінок та виїхати. Жінка Сергія не витримувала постійних обстрілів.

Все, що залишилося від ндомівки Гладких. Фото: ЦПР

Після повернення в село родина застала повністю знищені вогнем відбудований напередодні будинок, автівку та господарче подвір’я. Чоловік досі не може про це згадувати та каже, що плями на руїнах домівки, трубах водогону та газу - від застосування російськими військовими боєзарядів з фосфором. 

Він також розповів про випадки викрадання чоловіків під час окупації. Йдеться про родину вчительки Альони Губіної, яка працювала до війни та вчила сина Сергія в зараз розбомбленому Любомирівському навчально-виховному комплексі. 

Так виглядає зараз Любомирівський навчально-виховний комплекс Шевченківської сільської ради. Фото: ЦПР

Під час спілкування з нами Альона підтвердила, що в перші дні вторгнення російські військові затримали її чоловіка та його брата. Людей забрали через підозру, що вони "здавали" позиції окупантів українським військовим.

Будівля школи-дитсадка пережила не один "прильот". Фото: ЦПР

Альона згадує, що після викрадення в чоловіків ще деякий час працювали мобільні телефони. А одного разу рідні отримали повідомлення російською мовою, що через декілька днів українці повернуться. Однак дотепер їх подальша доля невідома. Жінка зверталася до Офісу Омбудсмана, але відповіді не отримала.

Альона зневірилися, не хоче згадувати про викрадення рідних та просить не показувати її обличчя. Фото: ЦПР

Зараз жінці із неповнолітнім сином допомагають відновлювати постраждалу від обстрілів домівку та прибудинкову територію.

Також від обстрілів постраждала автівка родини Губіних. Фото: ЦПР

Зазначимо, що в березні у громаді сталося кілька випадків, коли місцеві жителі підривалися на вибухонебезпечних предметах та отримували поранення. На російські боєприпаси люди натрапляли навіть на власних подвір'ях. 

Працівники ДСНС кажуть, що постійно працюють у Любомирівці на виявлення вибухонебезпечних предметів. Були випадки, коли підривалися діти, чоловіки та жінки. За цей час ліквідовано касетні боєприпаси та керовані реактивні снаряди. Керівництво Шевченківської ОТГ досі закликає жителів не підходити та не торкатися підозрілих предметів, одразу ж повідомляти про виявлення боєприпасів та очікувати на приїзд вибухотехніків. 

Ната Чернецька