Псевдовибори на окупованих територіях України: чи буде покарання організаторів

На початку вересня 2023 року російська федерація провела на окупованих територіях України псевдовибори до місцевих органів окупаційної влади. Українські та закордонні експерти-політологи під час круглого столу 12 вересня обговорили доступний арсенал міжнародно-правових інструментів впливу на рф, притягнення до відповідальності організаторів псевдоголосування та перспективу проведення демократичних виборів після деокупації українських територій.

Модерував круглий стіл головний редактор видання Інтент Валерій Болган. Як зазначили учасники обговорення, для України вкрай важливо ідентифікувати організаторів нелегітимних виборів на тимчасово окупованих територіях і домогтися, щоб вони понесли відповідальність.

Зображення: ООО ВГО "КВУ"

"Псевдовибори настільки нікчемні, що навіть говорити про них не варто. Разом із тим, достатньо серйозно стоїть складне питання покарання організаторів цього процесу. Не хочеться когось виправдовувати, але ступіть залучення до цього процесу населення окупованих територій різна. З одного боку, покарання має бути. З іншого, питання формату, ступеню залучення має значення. Питання потрібно вирішувати комплексно. Тому що псевдовибори – один із різновидів колаборації. Безпосередні організатори, представники так званих місцевих ЦВК, керівники та куратори – це ті люди, які повинні повністю понести покарання, з огляду на міру, яку визначать", - зазначив Анатолій Бойко, голова Одеської обласної організації ВГО "Комітет виборців України".

На його думку, набагато важливіше зрозуміти, як Україна буде повертати інститут нормальних виборів на деокуповані території. Найважчим буде питання місцевих виборів, адже якщо парламентські вибори можна проводити за закритими списками, то на місцевих виборах з обранням голів громад та депутатів місцевих рад це неможливо.

Анатолій Бойко. Зображення: ООО ВГО "КВУ"

"Варто відзначити, що минулого року довкола псевдореферендуму був такий інформаційний та світовий резонанс. Псевдореферендум оцінювався як суттєва загроза. У випадку псевдовиборів 2023 року все відбувалось досить буденно. Світова спільнота одностайно висловила свою позицію про невизнання того, що відбувається на окупованих територіях. Радує одностайність та консолідованість позиції міжнародних партнерів та світової спільноти, які заявляють про нікчемність того, що відбувалось на окупованих територіях", - констатував Анатолій Бойко.

Валерій Болган, головний редактор видання Інтент, своєю чергою звернув увагу, що так звані спостерігачі на псевдовиборах, по-перше, порушили закони України, перебуваючи на окупованих територіях, а, по-друге, частина їх вже встановлена:

"Журналісти-розслідувачі дуже активно займаються цим питанням. Йдеться не про міжнародних експертів, а про вихідців з інших країн, які проживають в російській федерації", - повідомив журналіст.

Сергій Ткаченко, старший співробітник проєкту Ради Європи в Україні "Підтримка демократичних післявоєнних виборів в Україні", наголосив, що всі псевдопроцедури на так званих "виборах", не варті обговорення та уваги, якщо говорити про висновки щодо їхньої легітимності:

"З одного боку, це намагання забруднити якомога більше українців на окупованих територіях, які взяли участь в організації роботи проти України, а участь в організації "псевдовиборів" якраз є такою. Агресору надзвичайно важливо, щоб якомога більше людей були забруднені роботою проти Української держави. З іншого боку,  росіяни намагались продемонструвати псевдоєдність окупованих територій із росією. Безумовно, це демонстрація сили, і окупаційна влада намагається продемонструвати людям, хто встановлює правила на непідконтрольних територіях і від кого вони повністю залежать", - пояснив він.

Експерт звернув увагу, що, за різними повідомленнями, на цих псевдовиборах мали б з'явитись близько 55 "псевдо міжнародних спостерігачів".

"Як правило, це представники маргінальних політичних партій європейських країн – "друзі путіна", які не одне десятиліття за гроші готові ходити по псевдовиборах для створення картинки "легітимності процесу".  Для нас важливо ідентифікувати цих людей і домогтися, щоб вони понесли відповідальність вже зараз", - наголосив він.

На думку С. Ткаченка, вибори є важливим інструментом, і тому Україні вже зараз потрібно думати про те, як заходити з цим інструментом на деокуповані території.

"Організацію та проведення майбутніх виборів на деокупованих територіях неможливо відокремити від виборів на вільних територіях України. Безумовно, потрібно, в першу чергу, говорити про забезпечення умов, які відповідають чесним, відкритим, прозорим та справжнім виборам. Мова про безпекові умови, свободу ЗМІ, свободу слова, поновлення діяльності політичних партій, наявність відповідної виборчої інфраструктури, повернення людей, забезпечення права голосу ВПО та інше. Мають бути розроблені конкретні критерії за якими можна буде оцінити виконання цих головних умов проведення виборів, після цього у нас має з'явитись дорожня карта та буде зрозуміло, як та коли з'явиться можливість провести вибори, в тому числі та на деокупованих територіях. Безумовно, для деокупованих територій має бути перехідний період, але так чи інакше одразу після забезпечення головних умов необхідно провести вибори за першої можливості. Вибори – це інструмент демократії та дуже вагомий інструмент об'єднання людей, інтеграції людей на деокупованих територіях в простір України. Вони дозволяють сформувати спільне бачення майбутнього та спільну картину світу. Тому його необхідно використовувати", - пояснив політолог.

Сергій Ткаченко також нагадав, що, за різними даними українських експертів, третина чоловічого населення окупованих територій або загинула, або поранена у війні проти України, тому потрібно розуміти, що люди, які повернуться одразу після деокупації, потраплять по суті у "вороже середовище". 

"Безумовно, частина людей повернеться, однак нам потрібно буде працювати з тими людьми, які з 2014 року знаходяться на окупованих територіях. З травня вже формується державний реєстр службовців для роботи на деокупованих територіях. Попередньо там вже 1,5 тисячі заявок. Це кістяк, який має зайти на деокуповані території та відновити роботу державних інституцій. Але, на моє переконання, основну частину населення на деокупованих територіях будуть складати люди, які весь цей час  знаходились під окупацією. Навчити людей відповідальності та повернути відчуття власної свободи та гідності - це питання не трьох місяців, навіть не трьох років, а, можливо, і не одного покоління. Для нас - це виклик довгої волі. Але для нас це має значення, та й хто сподівався, що буде швидко?" - сказав експерт.

Ігор Карпеченко, головний редактор одеської онлайн-газети "Топор" та асоційований експерт Міжнародного центру перспективних досліджень, у своєму виступі зауважив, що аналіз списку із 400 кандидатів до окупаційних обласних рад Запорізької та Херсонської областей підтверджує тези, що через півтора року окупації росії не вдається суттєво змінити ставлення населення до факту захоплення українських територій.

"Майже третина "кандидатів" до Запорізького та Херсонського "законодавчого обласного зібрання" фактично прописані в інших регіонах російської федерації, зокрема в Москві. Їх направили для закріплення окупації та керівництва окупаційними районними адміністраціями. Решта кандидатів є місцевими жителями та, як правило, працевлаштовані в бюджетній сфері та залежні від місцевої окупаційної влади. В списку - значна частина вчителів, співробітників сфери ЖКГ, пенсіонерів та безробітних. Окупаційна влада зробила висновки із фактично провального тогорічного референдуму та змінила підходи до "малювання" високої явки. Наприклад, в окремих районах Запорізької області в останні місяці перед виборами з'явились жителі Інгушетії та Дагестану, яких заселяли у квартири українців, евакуйованих на підконтрольну Україні територію та в інші держави. Також людей залякували та примушували отримати російське громадянство,  погрожуючи проблемами із доступом до зв'язку та комунальних послуг. Всі ці факти вказують на порушення окупаційною владою окремих статей Віденської конвенції та повинні бути включені в окремий розділ справи, яку надала Україна до Міжнародного кримінального суду в Гаазі", - пояснив він.

Зображення: ООО ВГО "КВУ"

Алекс Андерсон, британський дослідник, старший науковий співробітник Міжнародної кризової групи (Брюссель), Human Rights Watch та Amnesty International у кількох регіонах Східної Європи, зазначив, що нинішня ситуація нагадує Луганську область у 2014 році:

"Тоді вони організували голосування за тиждень або два до президентських виборів в Україні. Здебільшого це були ті ж самі виборчі працівники та обладнання - вивезені достроково. Я брав інтерв'ю в однієї з таких працівниць, яка тремтіла, усвідомлюючи свою кримінальну відповідальність, боячись моїх запитань. У випадку псевдовиборів на окупованих територіях України у 2023 році - це ще один спосіб для росії залучити до незаконної діяльності додаткові верстви населення - до 10 тисяч осіб - як кандидатів, виборчих працівників та спостерігачів - та віддалити їх від України", - вважає він.

На думку А. Андерсона, Україна має добре подумати, як найкраще підійти до таких людей - знайти правильний баланс між утриманням від співпраці та простяганням руки допомоги.

Ігор Льов