14 вересня 2024 р. 19:06
Перейменування вулиць в Одесі виросло із суто міської теми. Про те, як триває процес декомунізації та деколонізації, говорять і на всеукраїнському рівні. Тема то з’являється у публічному просторі, то зникає. Останній великий крок зробила Одеська ОВА.
Цим матеріалом Інтент продовжує серію публікацій, в якій ми розповімо, хто є хто на новій мапі вулиць Одеси. Ми вже розповіли, які топоніми міста отримали назву на честь загиблих воїнів і патріотів та які назви топоніми отримали імена героїв Визвольних змагань.
29 липня стало відомо, що голова Одеської обласної державної адміністрації Олег Кіпер підписав розпорядження про перейменування низки вулиць, провулків та інших топонімічних назв в Одесі та області.
Згідно із законом України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімів", Одеська міська рада мала перейменувати усі ці вулиці до 27 січня 2024 року. Після цього в мера Геннадія Труханова було три місяці, щоб перейменувати вулиці власним розпорядженням. Він цього не зробив.
В рішенні за підписом Олега Кіпера з 84 перейменувань 22 мають відношення до російсько-української війни, 11 до Української революції (також Визвольні змагання) у 1917-1921 роках, 8 нових назв на честь діячів товариства "Просвіта" та дисидентського руху.
Товариство "Просвіта" (1868—1939) - громадська організація, утворена 1868 року у Львові з метою культурно-наукового розвитку, консолідації народної спільноти та піднесення національної свідомості українського народу. Співзасновником і головою був громадський діяч і політик, священник УГКЦ Микола Устиянович.
"Просвіта" поширила діяльність на всі українські землі (найпотужніші мережі — у Галичині, на Буковині, Поділлі, Київщині, Волині, у Закарпатській Україні). Створена організаційна структура (філії-читальні) в західноукраїнських землях підпорядковувалася Львівському товариству "Просвіта". У підросійській Україні "Просвіти", утворені 1905-07 роках в губернських містах, координували роботу осередків, що з 1917 року діяли за власними статутами.
При товаристві працювали спеціально створені термінологічна та з підготовки підручників комісії. Товариство відкривало бібліотеки, друкарні, книгарні, народні театри, кінотеатри, музеї, здійснювало постановку спектаклів на українську тематику, відзначення ювілеїв відомих українських діячів, визначних подій національного значення, організацію публічних читань, упорядкування українських шкіл.
Вулиця Галини Могильницької (станом на 29.07.2024 року вулиця Герцена)
Фото: Вікіпедія
Галина Могильницька (1937 - 2021) - український педагог, публіцист і поетеса, учасниця українського правозахисного руху. Лауреат премії імені Василя Стуса (2008), премії імені Ірини Калинець (2019) та Одеської муніципальної премії "Культурна столиця" (2020). Народилася 8 травня 1937 року в м. Одесі в родині педагогів. Дитячі роки провела на Кривоозерщині, біля Південного Бугу (зараз Миколаївська область). У 1994 повернулася до Одеси, де працювала вчителькою української мови та літератури загальноосвітньої школи № 117, головним спеціалістом відділу по роботі з партіями та громадськими організаціями Одеського міськвиконкому. З 1997 — викладач кафедри методики викладання гуманітарних дисциплін Одеського обласного інституту підвищення кваліфікації працівників освіти.
Вулиця Дмитра Сигаревича (станом на 29.07.2024 року вулиця Академіка Панкратової)
Дмитро Сигаревич 1868 — 1914) — український педагог і громадський діяч. По закінченні Новоросійського університету в Одесі — вчитель російської мови 5 гімназій в Одесі (до 1907 року). Був директором сирітського дому в Одесі, членом відділу міської "Просвіти". Активний діяч Одеської громади. За її дорученням був у зв'язках з Галичиною.
Вулиця Ганни Михайленко (станом на 29.07.2024 року вулиця Спартаківська)
Ганна Михайленко (уроджена Смолій; 1929 - 2015) — українська перекладачка, правозахисниця, громадська діячка. Учасниця українського правозахисного руху, неоголошений член Української Гельсінської групи. На початку 1990-х років Ганна Михайленко організувала відсіч спробі переселити на Одещину 250000 росіян, щоб змінити демографічну ситуацію і проголосити буферну "республіку". Також організувала масові протести одеситів проти спроби Одеської облради на чолі з Русланом Боделаном не визнати Акт проголошення незалежності України та проголосити "Новоросію". Масовий пікет одеситів зірвав цю спробу й 11 лютого 1993 року. Указом Президента України від 26 листопада 2005 року Ганна Михайленко нагороджена Орденом Княгині Ольги III ступеня; указом від 8 листопада 2006 року — Орденом "За мужність" І ступеня.
Вулиця Ніни Строкатої (станом на 29.07.2024 року вулиця Буніна)
Ніна та Святослав Караванські. Фото: Вікіпедія
Ніна Строката (після шлюбу Караванська; 31 січня 1926, Одеса — 2 серпня 1998, Дентон) — українська дисидентка, радянська мікробіологиня та імунолог. Учасниця дисидентського руху в СРСР, співзасновниця Української Гельсінської групи й одна з провідних правозахисниць Одеси в радянський період. Авторка близько 23-х наукових праць у галузі клінічної мікробіології та імунології. Володіла українською, англійською, німецькою, польською та румунською мовами.
Провулок Івана Луценка (станом на 29.07.2024 року провулок Віцеадмірала Жукова)
Іван Луценко (1863 - 1919) - лікар, громадський, політичний і військовий діяч України, політик, історіософ історії України, історик козацької доби. У 1882–1886 роках здобував вищу освіту на природничому факультеті Петербурзького університету, а в 1887–1891 роках — в імператорській Військово-медичній академії. Після захисту в петербурзькій Військово-медичній академії докторської дисертації, яка 1893 року вийшла окремою книжкою, перебрався до Одеси. Мешкав на вулиці Херсонській (нині — Пастера), у п'ятдесят другому будинку. Тут, провадилася уся організаційна робота, пов'язана зі створенням одеської "Просвіти".
Вулиця Святослава Караванського (станом на 29.07.2024 року вулиця Жуковського)
Святослав Караванський (1920 - 2016) - український мовознавець, поет, перекладач, журналіст, автор самвидаву. Довголітній в'язень радянських таборів СРСР 1944–1960, 1965–1979. Член ОУН. Народився в Одесі, з 1979 року був в еміграції.
Вулиця Миколи Савича (станом на 29.07.2024 року вулиця Сабанеєв міст)
Микола Савич (1808 - 1892) - громадський діяч і журналіст російської імперії. Учасник російсько-турецької війни 1828—1829 років. У середині 1840 років познайомився з Тарасом Шевченком і з 1846 року став членом Кирило-Методіївського товариства. За участь у ньому і за опозиційні до самодержавства погляди 1847 року відкликаний з-за кордону, заарештований і відданий під нагляд поліції. З 1848 року Микола Савич жив у Одесі, був гласним міської думи, став членом Імператорського Одеського товариства історії та старожитностей, співпрацював у газеті "Одеський вісник", куди писав статті на політичну та економічну тематику.
Вулиця Віталія Боровика (станом на 29.07.2024 року вулиця Юрія Олеші)
Віталій Боровик (1864 - 1937, Одеса) - український публіцист, поет, перекладач. Справжнє прізвище — Боровиков. Також підписував твори криптонімами — В. Б.; В. Б-к. Жертва Сталінських репресій. 1899 року Боровика ув'язнили як "політично неблагонадійного". Після революційних подій 1917 року працював у сільськогосподарських установах Одеси. 1919 року був одним з ініціаторів створення української державної бібліотеки в Одесі. Заарештований органами НКВС. Розстріляний 28 грудня 1937 року.
Ігор Льов