Парламентські вибори в Естонії: справжній гендерний баланс

Під час свого візиту на День Незалежності України естонська тепер вже колишня президентка Естонії Керсті Кальюлайд викликала бурхливу реакцію українців песимістичними прогнозами щодо нашого вступу до ЄС. Можливо, такі жорсткі заяви були продиктовані її усвідомленням того, що президентський термін доходить кінця, а вдруге бути обраною шансів мало. Чому ж так? До причин повернемось пізніше.

Президент Естонії

Естонія – парламентська республіка, тож президент цієї країни, відповідно до Конституції, має дуже обмежені повноваження.<span style="font-size:11pt"><span style="text-justify:inter-ideograph"><span style="line-height:115%"><span style="font-family:Calibri,sans-serif"><span lang="UK" style="font-size:12.0pt"><span style="line-height:115%"><span style='font-family:"Times New Roman",serif'> </span></span></span></span></span></span></span>

Голова держави не входить до виконавчої влади, але є верховним головнокомандувачем національної оборони Естонії, представляє державу в міжнародних відносинах та отримує вірчі грамоти іноземних дипломатів.

Він може призначати дипломатичних представників республіки за пропозицією уряду, членів уряду – за пропозицією прем’єр-міністра, президента Банку Естонії – за рекомендацією правління Банку Естонії та суддів – за рекомендаціями Верховного Суду.
Сам президент може висувати в парламенті (Рійгікогу) кандидата на посаду прем’єр-міністра, дає рекомендації законодавчому органу щодо призначення на посаду голови Верховного Суду, голови Правління Банку Естонії, Генерального аудитора та Канцлера юстиції.
Окрім того, глава держави

• скликає чергові та позачергові вибори Рійгікогу та перше засідання нового скликання, яке сам і відкриває; 
• вносить пропозиції голові парламенту про скликання позачергової сесії; 
• ініціює внесення змін до Конституції й подання кримінальної справи проти Канцлера юстиції;
• вносить пропозиції про оголошення воєнного чи надзвичайного стану, мобілізацію та демобілізацію тощо.

Канцлер юстиції є незалежною посадовою особою в Естонській Республіці, на яку покладено функцію нагляду за конституційністю і законністю нормативно-правових актів, що видаються органами законодавчої і виконавчої влади, а також органами місцевого самоврядування. Водночас канцлер юстиції виконує функції омбудсмена й стежить за дотриманням основних прав і свобод у країні. Канцлер юстиції має право брати участь у засіданнях уряду й парламенту з правом слова.

Важливо відзначити, що у разі агресії проти Естонії президент сам оголошує воєнний стан і розпоряджається мобілізацією.
Також президент оприлюднює закони та підписує ратифікаційні грамоти, присвоює національні нагороди та військово-дипломатичні звання, шляхом помилування надає звільнення або пом'якшення вироку засудженим правопорушникам на їх прохання та видає укази.

Очільник держави може обіймати посаду не довше, ніж два п’ятирічних терміни поспіль. Процедура виборів Президента Естонії визначається окремим Актом та повністю відрізняється від української: тут главу держави обирають депутати парламенту. Одна п’ята членів Рійгікогу (21 депутат) може висунути кандидатуру на посаду президента, який має бути громадянином Естонії за народженням, що досяг 40 років.

Див. також: Итальянский парламентаризм: пожизненные сенаторы, «стикеры против мошенничества» и борьба с равнодушием

Якщо, за результатами таємного голосування, хтось із висуванців набрав дві третини голосів депутатів, то він вважається обраним президентом. В іншому випадку на наступний день призначається другий тур виборів, якому передує дещо спрощена процедура повторного номінування. Якщо ж вдруге жодний з кандидатів не отримує необхідної підтримки народних обранців, того ж дня відбувається третій тур, у якому беруть участь двоє претендентів на посаду президента, що набрали найбільшу кількість голосів. Якщо і в такому разі ніхто не буде обраний двома третинами депутатів, спікер Рійгікогу скликає Колегію виборників, до якої входять усі члени парламенту та представники рад місцевого самоврядування. Представники обираються самими радами, а їхня кількість коливається від 1 до 10, залежно від розмірів населення в регіонах. Загалом до Колегії входять більше 300 членів.

Кандидати знову мають бути номінованими як мінімум 21 виборником, а от для отримання посади президента достатньо набрати вже просту більшість голосів Колегії (50%+1). Якщо цього не стається, то в другий тур виходять двоє з найвищим результатом.

Цього року обійшлось без проходження всієї довгої та складної процедури. Хоч естонські депутати й не змогли з першого разу обрати єдиного наявного кандидата на посаду президента, він усе ж набрав необхідну кількість голосів у другому турі – 72 зі 101. Новим Президентом Естонії став очільник Національного музею цієї країни Алар Каріс. З 2013 до 2018 він обіймав посаду Генерального аудитора – голови Державної аудиторської служби. Цей державний орган здійснює фінансові перевірки ефективності державних витрат і незалежний у виконанні своїх обов'язків.

Цікаво, що згідно з опитуваннями, Керсті Кальюлайд була найпопулярнішим кандидатом у президенти серед населення. Утім, як пише викладач порівняльної політології Університету Тарту Алар Кілп, у неї не було шансів виграти вибори, зважаючи на систему їхнього проведення. Справа в тому, що проводячи вдалу зовнішню політику, президентка також активно висловлювалася щодо внутрішньої, а це суперечить її обов’язкам. Вона критикувала уряд Юрі Ратаса (нині – голова Рійгікогу), що діяв у квітні 2019 – січні 2021 року та включав партії Isamaa, Центристську партію та Консервативну народну партію. Відповідно, на їхні голоси Кальюлайд не могла розраховувати, а це 56 депутатів – більше половини від загальної кількості. У той же час членів Соціал-демократичної партії, які одностайно підтримують колишню президентку, у нинішньому скликанні парламенту лише 10 осіб, чого було недостатньо навіть для висування її кандидатури.

Див. також: Парламентські вибори в Болгарії: хто покладе край кризі?

Парламент Естонії – Рійгікогу

Як уже зазначалось, до вищого законодавчого органу Естонії входить 101 депутат. Парламентарі обираються на чотири роки за допомогою знайомого нам прямого загального таємного голосування за пропорційною системою.  Але й воно значним чином відрізняється від українського, про що піде мова трохи згодом. Поки ж розглянемо нинішнє XІV скликання, до якого входить п’ять фракцій. 

Найбільша кількість депутатів, 34 особи, належить до фракції Партії реформ Естонії, що є правоцентристською з переважно ліберальними поглядами. Її депутати виступають за свободу особистості та підприємництва, зниження податків, а цього року ініціювали переведення російськомовних шкіл на естонську мову викладання. Програма має бути повністю реалізована до 2035 року, але й такі заходи деякі проросійські політичні діячі назвали «силовими».

Друге місце з 25 депутатами посіла Центристська партія. Хоча вона й намагається маневрувати між, назвемо їх так, проестонськими та проросійськими поглядами своїх виборців, утім не йде на поводу російської діаспори. Так, вони не підтримали спрощення процедури отримання естонського громадянства мешканцями з «сірими паспортами» (здебільшого це росіяни) та приєднались до згаданої мовної реформи освіти.

Третя за розміром фракція Естонської консервативної народної партії (EKRE) включає 19 депутатів. До ультраконсервативних та популістських пріоритетів цієї партії належать зниження цін на електроенергію, «скорочення черг на лікування», «обмеження на ввіз іноземної робочої сили» (по суті, антиімігрантська політика), обмеження продажів лісу, а також закріплення в Конституції формулювання, що «шлюб – це союз між чоловіком та жінкою». 

Передостанньою за кількістю депутатів (12 осіб) у Рійгікогу стала фракція партії Isamaa. Її члени дотримуються правих консервативних поглядів, ініціювали введення фінансової допомоги батькам, заявляють про прагнення до доступної естонськомовної освіти та підтримки сім’ї.

Десять депутатів формують найменшу парламентську фракцію – Соціал-демократичної партії. Вони заявляють про підтримку соцдемцінностей: справедливості, поваги та солідарності, а також захисту всіх громадянських прав і свобод. На жаль, за партійними гаслами, наряду з дійсно важливими ініціативами у сферах екології чи захисту прав людини, часто ховається просування інтересів російської національної меншини та гальмування «естонізації» суспільства. Хоча неможливо не відзначити й чітку підтримку участі Естонії в ЄС з їхнього боку.

Цікавим фактом є те, що за результатами виборів до Рійгікогу зайшло 11 соцдемократів, але з часом один депутат вийшов з фракції. Цим єдиним позафракційним членом парламенту є Раймонд Кальюлайд.

І це не тезка експрезидентки, а її єдинокровний брат (у них один батько). Утім, він не вийшов із самої партії, критикує програму переведення шкільної освіти на естонську та заявляє, що його донька ходитиме до російськомовного садочку. 

Незважаючи на абсолютно протилежну мовну позицію Керсті Кальюлайд, саме соцдеми одностайно були готові підтримати її кандидатуру, бо вважали, що вона добре виконувала свої функції на посаді президентки. А після виборів обурювалися, що Партія реформ «кинула її». Та в парламентській республіці, де на головний законодавчий орган покладено багато функцій, усім 101 депутатові доводиться шукати компроміси. Адже, окрім уже згаданих обов’язків Рійгікогу, пов’язаних з призначеннями на посади та оголошення НС за рекомендаціями президента, народні обранці виконують велику кількість інших задач. Так, парламент, як усюди, приймає закони та постанови, рішення про проведення референдуму, приймає державний бюджет та затверджує звіт про його виконання.

Рійгікогу співпрацює з Президентом у зовнішній політиці, ратифікуючи та денонсуючи міжнародні договори, а також робить звернення до народу Естонії, інших держав та міжнародних організацій. Парламент може висловити недовіру уряду республіки, прем’єру чи окремим міністрам, що призведе до їхньої відставки.

Як ми розуміємо, у таких умовах, парламентські вибори стають чи не найвідповідальнішим процесом у політичному житті країни, і тут естонці можуть вразити весь світ. Естонія стала першою й поки єдиною державою, у якій значна кількість виборців голосує через Інтернет: у 2019 році частка онлайн-голосів склала майже 44%. Уперше в світі онлайн можна було обрати місцеву владу в Естонії в 2005, а вже у 2007 республіка також першою провела загальні вибори з інтернет-голосами, яких тоді було 3,4%. 

Інтернет-голосування, або i-Voting, дозволяє виборцям проголосувати з будь-якого комп’ютера, підключеного до Інтернету, у будь-якій точці світу. Протягом визначеного періоду перед голосуванням виборець входить у систему за допомогою ID-картки (обов’язковий документ, що посвідчує особу та додатково може використовуватись для ідентифікації громадянина в кіберпросторі, надання цифрового підпису та мандрівок Шенгеном) або Mobile-ID та голосує. Особистість виборця видаляється з виборчого бюлетеня до того, як він потрапить до Національної виборчої комісії для підрахунку голосів, забезпечуючи тим самим анонімність.

З будь-яким методом дистанційного голосування, включаючи традиційні поштові бюлетені, викликає занепокоєння можливість примусового або купленого голосування. Рішенням цієї проблеми в Естонії було дозволити виборцям зареєструватися та проголосувати стільки разів, скільки вони захочуть протягом періоду перед голосуванням. Оскільки кожне голосування скасовує останнє, у виборця завжди є можливість змінити свій голос пізніше. 

Електронну виборчу систему критикують за вразливість до кіберзлочинів. Протее естонці набагато раніше за своїх європейських сусідів почали діджиталізацію та стикнулися з атаками хакерів, а тому навчилися ефективно захищати цифровий простір держави.
Уряд Естонії 

Поки Президент виконує представницьку функцію, а Рійгікогу займається законодавством, виконавчу владу представляє Уряд Республіки, що складається з Прем’єр-міністра та міністрів. 

Див. також: Строгость и подотчетность: как живется немецким депутатам и как устроена избирательная система Германии

Виконавча влада 

Уряд здійснює внутрішню та зовнішню політику нації, спрямовує та координує роботу державних органів для виконання законів, постанов Рійгікогу та наказів Президента. Маючи право законодавчої ініціативи, вносить законопроєкти до парламенту (у т.ч. бюджет), а потім здійснює управління виконанням національного бюджету та представляє звіт про його виконання. Поділяючи обов’язки з президентом, уряд веде відносини з іншими державами та представляє міжнародні договори для ратифікації і денонсації. 
Також найвищий орган виконавчої влади видає нормативні акти та розпорядження на основі та для виконання законів, а у разі стихійного лиха чи катастрофи або для запобігання поширенню інфекції оголошує надзвичайний стан на всій території країни або її частині.

У разі висловлення парламентом вотуму недовіри уряду чи прем’єр-міністру, відставки чи смерті прем’єра та початку діяльності нового кабінету міністрів, весь попередній уряд іде у відставку. Таке сталося в січні цього року. Після парламентських виборів 2019, на яких найбільше голосів набрала Партія реформ, тодішній прем’єр Юрі Ратас від Центристської партії відмовив реформістам у коаліції. 

Натомість він сформував уряд з ERKE та Isamaa та продовжив керувати кабінетом. Коаліція центристів з ультраправими змусила частину перших вийти з партії, а після корупційного скандалу і сам Ратас пішов у відставку, що дозволило очільниці Партії реформ Каї Каллас стати першої в історії прем’єр-міністеркою Естонії. 

Таким чином, Естонія стала єдиною у світі державою, якою керували дві обрані народом жінки (Кальюлайд та Каллас). Окрім того, цей кабінет став ґендерно збалансованим, на відміну від попереднього: 7 з 15 місць в уряді займають жінки.

І хоч після останніх президентських виборів жінку на цій посаді замінить чоловік, Естонія вже продемонструвала себе країною з дійсно рівними можливостями, що забезпечуються високим технологічним розвитком, з чого може брати приклад і Україна, і багато держав всередині ЄС.

Автор: Олексій Воронко