"Окупанти викрадають ув'язнених, це для них не тягар, вони їх навіть не лікують", - правозахисник Олег Цвілий

Під час окупації Миколаївської області російські військові скоювали різні воєнні злочини – від мародерства до катування цивільних. У селі Центральне окупанти облаштували свій штаб у Снігурівській виправній колонії. До повномасштабної війни в закладі відбували покарання ув’язнені, хворі на туберкульоз. Коли колонію захопили російські військові, вони викрали десятки засуджених і вивезли їх у невідомому напрямку. Доля багатьох з них досі невідома. Подібні злочини – далеко не поодинокий випадок, а скоріше нагадують системну поведінку армії рф. На тимчасово захоплених територіях російські військові знущаються з українських ув’язнених, хоча ця категорія громадян під час бойових дій є однією з найбільш вразливих.

Журналістка "Центру публічних розслідувань" поспілкувалася з керівником ГО "Захист в’язнів" Олегом Цвілим.

<span class="ratio ratio-16x9"></span>

Скажіть, будь ласка, що відомо про в'язнів, яких росіяни викрали зі Снігурівської колонії?

Ми знайшли їх в російській колонії №20. Вона знаходиться в Шахтах Ростовської області. Це туберкульозна колонія, як і колонія №19, де також є наші ув'язнені.

Але в Снігурівській колонії не всі були хворі на туберкульоз, були й здорові в'язні. Тому казати, що всі знаходяться в цих двох установах я не можу. Окрім цього ще невідомо, де ділися довічники. В Центральному було десять засуджених до довічного терміну. Де вони ділися? Нам це невідомо.

І свідчення трохи різняться. Вам повідомили, що в колонії було 95 людей. У мене є інформація від одного засудженого, який звільнився, що їх там було 110 осіб. Тобто трохи більше. Взагалі це мене не дивує, тому що наше керівництво пенітенціарної системи намагається зменшити кількість втрачених засуджених. Звісно, що ніхто точно встановити не зможе.

Засуджених, у яких закінчується термін відбування покарання і які не бажають брати російське громадянство, закривають у центри для депортованих осіб. Але хворих на туберкульоз зазвичай відпускають. І таких людей нам вдавалося повернути.

В яких умовах перебувають наші в'язні, хворі на туберкульоз?

Засуджених з п'ятої Снігурівської колонії викрадали послідовно. Їх перевезли спочатку в сьому Голопристанську колонію. Але засуджені, яких нам вдалось повернути, кажуть, що умови лікування між двома установами - це небо і земля. Тобто в Центральному було набагато краще і з ліками, і з умовами.

Під час викрадання в п'ятій колонії російські військові кинули світлову гранату і почали стріляти в стелю, саме у відділенні, де знаходились тяжкохворі туберкульозники. Людей намагалися швидко зібрати - кого прикладом, кого як. Звісно, що всі речі вони не зібрали. І саме головне, і саме трагічне, вони не взяли з собою медичні картки.

Таким чином їх привезли в сьому колонію, і лікування в них було вже перервано. Річ у тому, що коли людина припиняє приймати ліки десь хоч місяць, хвороба випрацьовує захист і починає мутувати. 

 Засуджених з сьомої колонії повезли через Крим і вивезли в росію. Поки вони там пройшли всі обстеження, поки їм встановили діагнози - пройшов дуже тривалий час. Зараз їх лікують набагато гіршими ліками, чим лікували в Україні.

 І от саме зі Снігурівської колонії вам вдалось когось повернути? І вони надали таку інформацію?

Ми, як мінімум, повернули двох зі Снігурівської колонії. Вони детально все розповіли, як  це відбувалося. І я можу переказати деякі деталі.

Звісно, що буде слідство встановлювати, це лише свідчення засуджених. Їх потрібно перепровіряти, але нам відомо, що адміністрація установи намагалася евакуювати людей. Коли в колонію їхали автобуси, їх зупинили цивільні і наполягли, щоб спочатку вивезли їх. Водіям нічого не лишилося, як повернутися в Миколаїв та евакуювати цивільних.

Потім ще був показовий момент, коли один засуджений, в якого сім'я знаходилася в Маріуполі, вирішив бігти після того, як був "прильот" в колонію (а в колонію прилітало близько 17 разів). Тоді вже були розбиті забори, чоловік вискочив, але потрапив до рук окупантів. Начальник колонії поїхав його рятувати. Навіть прийшлося віддавати росіянам пожежну машину. Чоловіка повернули, але трохи побили з гарячу. Але сам вчинок керівника мене вразив.

А потім, коли їм вже дали, я так розумію, відмашку з Києва, що нічого там чекати, керівництво залишило колонію. Вони добралися на підконтрольну територію, а засуджених залишили оркам.

Чому російським військовим потрібні українські в'язні? 

Під час так званого "референдуму" на Херсонщині мені відомо, що участь засуджені не брали, але для російського телебачення, наприклад, робили картинку, коли виходили помічники адміністрації з-поміж засуджених, наприклад в херсонському СІЗО, в 61-й колонії та на камеру там посміхалися. Тобто відео масовки засуджених, залучення засуджених до "референдуму" було показано на телебаченні. Викрадення відбувалось вже під виглядом "евакуації".

Українські ув'язнені повертаються додому з рф. Фото: Facebook-сторінка Олега Цвілого, 16 жовтня, 2023 року

Коли у 2014 році все це розпочиналося, я особисто їздив в "лнр" та зустрічався з їхньою "уповноваженою" Ольгою Копцевою. Ми вели перемовини щодо повернення засуджених, які опинилися тоді в псевдореспубліках. Якщо з Донецької області потихеньку, але якісь були передачі засуджених. З Луганської області фактично все було заморожено і мені дуже багато телефонували хлопці та розповідали, що їх б'ють прикладами, маски шоу, недоїдання - ці всі жахіття. І я вже на свій страх і ризик поїхав туди з'ясовувати, чому ми не можемо забрати засуджених. На що Копцева відповіла: "Як ми так просто вам передамо засуджених? Давайте нам когось". Я їй поставив питання: "Хто ж до вас захоче поїхати, ми ж нікого не зможемо примусово закинуть в автозаки". Вона каже: "Ми вам подамо список". Коли дійшло до перевірки, то в цей список попадали засуджені за злочини проти України, за державну зраду, за розвідку. Тобто вони намагалися ними користуватися як обмінним фондом. 

Також до 200 засуджених знаходяться у Голій Пристані та Чонгарі. Не всіх вивезли в росію. Цих хлопців використовують як рабів, вони там будують нову в'язницю, будинки для колаборантів. Також були залучені в погрузках, вивозі різних архівів, пограбуванні лікарень і тому подібне. Їх використовували в розпилі лісу для бліндажів, для виготовлення гробів. Багато до чого.

Окрім цього на них йде тиск щодо отримання російського громадянства. Це відбувається не тільки залякуванням, а ще й методом підкупу. Тобто їм пропонують якісь сертифікати на допомогу. Це все про пропагандистську картинку. Що ось в нас скільки-то вже отримали з радістю російське громадянство.

Крім цього є факти залучення до військових дій. Раніше це був "Вагнер", куди українці не попадали. Зараз стали набирати засуджених. Буквально з кожної російської колонії фактично по 600-700 осіб гребуть.

З усіх сторін, куди не глянь, рф викрадає людей. Це для них не тягар, вони їх навіть не лікують як треба. Це якась там техніка, вона потребує заміни деталей, заміни масла, а людина - вона витримає все. У російських гулагах люди над людьми знущалися і звикали. І взагалі росія - це величезна тюрма, там люди невільні навіть на свободі. Такий підхід. 

Чи відома кількість українських загиблих ув'язнених? 

Багато людей не доїхали під час так званої "евакуації". У нас є свідчення, що їх били по дорозі, військовим рф була важлива не якість, а кількість. Також били в Сімферопольському СІЗО, потім деяких били в росії, речі у всіх позабирали, переодягли в роби.

Навіть приблизну кількість людей, які не доїхали, ми не знаємо. У нас є зв'язок з деякими установами, та інформацію ми збираємо, як п'ятнашки.

Окрім цього нам зовсім невідомо, де ділися довічники. Ви розумієте - це взагалі люди дуже уразливі, їх ніхто розшукувати не думає. Використати можна як завгодно, навіть як камікадзе, там людині нема чого втрачати та вони це розуміють. 

По прибуттю в росію у нас є свідчення, як помирали засуджені, хворі на туберкульоз. Тому що я ж кажу, що їм лікування почали надавати лише через два місяці, не всі витримали. 

Багато людей помирало від ненадання своєчасної медичної допомоги, деякі померли від побиття, від неналежного відношення. 

Чим відрізняються правила відбування покарань в росії? 

Україна зробила якісь кроки, щоб відірватися від радянської моделі виконання покарань. В Україні дозволені передачі. Кожного дня людина може отримувати харчові продукти, користуватися планшетом, контактувати з рідними шляхом інтернету, слідкувати за новинами, спілкуватися з правозахисниками. У нас можливі телефонні дзвінки кожного дня.

Українські ув'язнені повертаються додому з рф. Фото: Facebook-сторінка Олега Цвілого, 23 жовтня, 2023 року

В рф це все зажато. Коли окупанти заходили на Херсонщину, вони кричали: "Ну що, "єврозеки", прийшла матінка росія, повертаємось в ГУЛАГ". Забирали планшети, речі.

 В російських колоніях дуже багато способів управління засудженими. Наприклад коли згвалтування знімається на відео, а потім шляхом шантажування впливають на поведінку засуджених. І коли людина навіть звільняється, вона така поломана, така пригнічена, така принижена, що не всі будуть знаходити  правозахисників і розповідати, що з ними відбулося. 

Мені відомо, що в деяких колоніях українців помістили разом з іншими засудженими, і ті надали підтримку якимись речами, зубними пастами, необхідними побутовими речами. А є колонії, де наших засуджених помістили зовсім окремо, тобто виділили їм окремий барак. Їх там повністю ізолювали й заборонили під страшною карою іншим засудженим їм допомагати, спілкуватися. Тобто зробили таке гетто.

Що ви знаєте про викрадення охоронців колонії?

Я знаю, що постраждали багато співробітників. Їх десь окремо тримають, не з засудженими, возять по тимчасово окупованім територіям. До них там окреме ставлення, вони їх катують і знущаються. І можливо, багато кого вже немає в живих.

Найбільше знущались над нашими засудженими саме зрадники. Вони відчували свою безкарність. 

З іншого боку, багато хто, знаходячись в окупації, якийсь час продовжував виходити на роботу і носити українські шеврони або тризуб. Доля цих людей невідома. Я знаю, що деякі пішли в партизани, ті, хто не зміг вибратися на українську підконтрольну територію, і це також показово. 

Олена Чернишова