"Одеса стала південним центром української оборони, тож ризиковано поставити на посаду голови ОДА не ту людину", - юрист-міжнародник

Останнім часом новообраний президент Володимир Зеленський здійснив кілька візитів підряд на південь України. ІзбірКом поцікавився у колишнього представника президента в Криму, професора і юриста-міжнародника Бориса Бабіна, як можна розцінювати таку увагу до південних областей та які кроки слід вживати державі у напрямку деокупації Криму.

- Президент України двічі побував на Одещині за короткий проміжок часу. Як вважаєте, чим це обумовлено? 

- Наразі триває передвиборча компанія та паралельно з нею президенту України необхідно вирішувати ключові кадрові питання, зокрема щодо призначення голів облдержадміністрацій. Оскільки Одеська область є одною з ключових для української економіки, традиційно має власне потужне політичне лобі та є перехрестям інтересів низки промислово-фінансових груп – це не просте завдання. Крім того, Одеса стала південним центром української оборони, межує з окупованими росіянами районами Молдови – тут занадто ризиковано поставити на посаду голови ОДА не ту людину. Тривають консультації, йде обговорення, але очевидно, що призначення буде вже після виборів до Верховної Ради, можливо, з урахуванням їх підсумків по регіону.  

- Як оцінюєте діалог Зеленського з Власовим, чи виправданий такий крок як відставка всіх очільників митниць і які мають бути наступні кроки в плані наведення ладу на митницях? 

- Президента України багато критикують за порушення принципу розподілу влади, адже митниця є органом, підпорядкованим Кабміну. Але між звільненням та публічним закликом подати у відставку є, як-то кажуть, велика різниця. І те, що заклики президента були митниками проігноровані (бо кожен навіть день на посаді – це мільйонні можливості), також вкрай характерно. Наразі за конкурсом призначено нового голову ДФС України, подивимось на його кадрову політику, а також – на дії нового прем’єр-міністра та уряду у сфері податків та мита. Школа «вінницького базару» у вітчизняній економіці, зокрема у сфері фінансів та товаропотоків нарешті має поступитися як мінімум професіоналам. Митниця разом з прикордонниками, СБУ, прокуратурою та навіть військовими сама по собі стала лише ланцюжком у величезному трафіку контрабанди, який йде наразі через Україну, прилеглі до неї морські простори та окуповані території – наші та молдовські. Найсумніше тут полягає у тому, що без "плідної співпраці" наших силовиків із російськими такі потоки були б неможливими за визначенням. 

- Візит на Херсонщину був важливим з огляду на те, як президент висловився про обладнання КПВВ та інші речі, пов'язані з Кримом. Деякі оглядачі скептично поставилися до того, що обладнанням КПВВ буде займатися голова ОДА, а не інші профільні структури. Як вважаєте, хто ними має займатися? 

- Загалом дуже знаковим є те, що президент України очільника Херсонщини представив на межі з Кримом, до того ж, ця людина має серед іншого досвід роботи у Міністерстві оборони. Не хочу наразі нічого загадувати, але закликаю усіх патріотів, незалежно від партійної належності, «підставити плече» новій владі в усіх її розумних кроках та намірах.

Обладнання ж КПВВ є старою проблемою, яка пов’язана в першу чергу із нелегальними перевезеннями пасажирів (два мільйони осіб щорічно) та переміщенням товарів через адмінмежу. Спроби «сісти на потоки» у Присивашші за ці п’ять років робили геть усі, від професійних борців за національні автономії до донецьких та одеських бандитів. «За бортом» залишалися потреби людей, адже без впорядкування автобусних перевезень від КПВВ та удосконалення залізничного сполучення зі станціями «Вадим» та «Новоолексіївка» нічого практично корисного для громадян з облаштування будиночків на межі не вийде. 

А впорядкування автоперевезень – це якраз клопіт обласної та районних держадміністрацій, але, звісно, додатково необхідні зусилля силовиків на рівні центральних апаратів, посилення прикордонників та навіть застосування Нацгвардії. Бо сьогодні з цих районів добрим словом та розпорядженням голови облдержадміністрації мафію не виженеш. Крім регіональної влади, повноваження у цій сфері має Мінінфраструктури, та, як кажуть злі язики, профільний заступник міністра, що опікувався цим питанням з 2017 року, залишиться після виборів на керівних посадах. Втім, президент в Одесі публічно висловився щодо голови сумнозвісної Укртрансбезпеки, тож подивимось, що зміниться у цій структурі, покликаній боротися з нелегальними перевезеннями

- Які узагалі проблеми на КПВВ існують  і що першочергово слід робити? 

- Проблеми загальновідомі: освітлення, дорожнє покриття, нормальні паркани, пішохідні доріжки, навіси, зупинка для автобусів. Це все відносно недорого. Просто ці реальні нагальні питання ніхто не хоче вирішувати окремо від утворення на сервісній зоні підконтрольних хабів для перевалки товарів, а також – від заведення на КПВВ «власних» перевізників пасажирів. Крім того, багато років ми чуємо про потребу утворення у сервісній зоні якихось центрів послуг, де має бути все на світі, від видачі паспортів та медичної допомоги до нотаріуса та «музею деокупації». Проектами Мінінфраструктури ці всі об’єкти передбачені, можливо, для них вже скоро поставлять модулі. Працювати ж це все на практиці не буде через дві основні причини.

По-перше, людям, які перетинають контрольний пункт, на відміну під київських прожектерів, абсолютно не цікаво залишатися тривалий час та вирішувати власні проблеми на очах окупантів, їх головна мета – якнайшвидше залишити адмінмежу. Характерно, що навіть заклади харчування біля КПВВ за ці роки не виникли – бо люди там навіть каву пити не хочуть, якщо є можливість їхати далі. По-друге, місцевим мешканцям, що за визначенням складатимуть персонал всіх цих паспортних, медичних та інших установ, також не дуже цікаво працювати на адмінмежі, бо вони також прекрасно розуміють ризики та наслідки. Тобто після того як самі модулі поставлять та урочисто переріжуть стрічки, там дуже скоро не буде нікого ані всередині, ані зовні. Нагадаю, що попереднє урочисте запровадження медпункту на «Чонгарі» у сервісній зоні завершилося лише тим, що там наразі зберігають всілякий мотлох. Повторюся, без запровадження легальних перевезень це все не матиме ніякого значення для населення. 

- Чи порадите реформувати кримську прокуратуру і поліцію? Чи щось змінити в них, і якщо так - що саме? 

- Ну певні загальнодержавні процеси тривають, наприклад, восени прокуратура нарешті припинить ведення кримінальних проваджень і вони будуть вестися ДБР, для «кримських справ» відповідний підрозділ Бюро знаходиться в Мелітополі. Це, звісно, не Херсон, але вже ближче до населення окупованого Криму, ніж Київ, і тут маємо певний позитив.

Нацполіція з АРК перебралася в Херсон, і тут, як на мене, необхідно її істотне кадрове посилення, зокрема й з числа кримчан. У нас, до речі, жоден навчальний заклад системи МВС який би міг готувати «кримські» кадри, не залучений до освітньої програми «Крим-Україна», і це проблема. Так само й главк СБУ в АРК має перестати бути «штрафбатом», куди відправляють з територіальних органів «за зальоти», та перетворитися в елітарний підрозділ.  Кадри тут дійсно вирішують майже усе. Наприклад, зважаючи на персоналії профільного регіонального прокурора (якого ніхто, через найвищі протекції, не чіпатиме ще довго) та його ділових партнерів у низці органів, зокрема – й щойно призначених, я не думаю що у сфері право охорони щодо Криму слід очікувати якихось істотних змін, все найближчим часом буде приблизно, як зараз. Тобто – майже ніяк. Ну хіба що біля КПВВ, може, з’явиться нова заправка із загальновідомим логотипом та знаменитою шаурмою. Про відповідні корупційні та контррозвідувальні ризики я казав багато разів, повторюватися не буду. 

Втім, можливо, певні зміни викличе перегляд судової реформи. Нагадаю, що наразі цивільні та кримінальні справи щодо подій в Криму мають вирішувати по суті київські суди, а коли цей юридичний маразм буде припинено та відповідна підсудність, за прикладом Донбасу, буде надана судам Херсонщини (з одночасним їх кадровим посиленням), весь «географічний сюрреалізм» кримських правоохоронців, розкиданих по країні, припиниться сам собою.

- Якими бачите зараз перспективи відкриття центрів адмінпослуг для кримчан на Херсонщині, пільг для дітей-вихідців з Криму у вишах та інших напрямках? 

- Україна має позитивні зобов’язання щодо наших громадян в Криму, зокрема тоді, коли вони прибувають на підконтрольну територію за отриманням адміністративних, освітніх, медичних послуг. Звісно, що ці послуги мають надаватися не у «модулі на нулі», а в якісних європейських умовах, у населених пунктах Херсонщини, якщо це стосується соціальних, юридичних та адміністративних питань, паспортів та середньої освіти. Відповідні центри адмінпослуг у Херсоні, Олешках, Каланчаку, Чаплинці, Каховці, Новоолексіївці та Генічеську мають стати пріоритетом уваги нової влади.

Так само як і школи з кримськотатарською мовою навчання в Генічеському районі, як лікарні та підрозділи національного "Червоного хреста" у чотирьох наближених до Криму районах. Крім легального автобусного сполучення, назріло та «перезріло» питання пасажирського поїзду «Київ-Херсон-Каланчак-Вадим», потрібного як для кримчан, так і для мешканців двох районів Херсонщини. 

Вища освіта та складні медичні послуги для кримчан – як на мене, справа не лише та не стільки Херсонщини, скільки загальнодержавна. Спирання на чотири державні виші Херсону як на основні у компанії «Крим-Україна» довело за три роки свою неефективність. Ці заклади, крім морської академії, є відверто слабкими та нічого особливого, крім «відмивання» кримських «дипломів», абітурієнту та студенту запропонувати не можуть. Вважаю що «Крим-Україна» має спиратися на низку ключових вишів держави, обраних на постійній основі. Наприклад, в Одесі відбулося формальне об’єднання кримського та одеського медичних університетів, і досі жоден медичний університет у систему пільг для кримчан не включено. Замість цього у новоутвореному виші, через феодальні війни старого та нового ректоратів, узагалі в цьому році не буде бюджетного замовлення. Такий вже в нас «державницький» підхід.  

- Глобальне питання: що слід зараз робити на державному рівні для Криму? 

- Глобальна відповідь: слід навчитися виокремлювати протидію російської агресії та підготовку деокупації й інші, пов’язані з Кримом питання. Зокрема, виклики щодо захисту прав населення півострову та захисту прав його корінних народів. У нас це все змішується в єдиний хаотичний порядок денний, і нам намагаються довести, що спроби витягти з РФ полонених чи забезпечити в окупованому Криму діяльність Меджлісу є засобами звільнення півострову.

Насамперед основних політико-дипломатичних та управлінсько-економічних знарядь підготовки до деокупації небагато, їх в першу чергу два. Це забезпечення політики невизнання спроби анексії та санкції проти держави-агресора.

Причому основна мотивація третіх держав у допомозі нам наразі аж ніяк не пов’язана з правами людини чи народів. Усі цивілізовані країни світу хвилює інше – мілітаризація Криму як складова глобальної російської загрози, і тут нам слід працювати. Для того щоб цей порядок денний став реальністю, потрібне повне перезавантаження нашого зовнішньополітичного відомства, яке я досі змушений йменувати не інакше як «МЗС УРСР». Може, новому міністру, який вже точно буде не раніше виборів, вдасться навести лад, подивимося.

Серед нагальних завдань внутрішньої політики щодо Криму – подальша товарна та водна блокади Криму, скасування режиму вільної економічної зони «Крим», посилення на південному напрямі здатностей наших Збройних Сил, а саме ППО, ВМС, ВПС та ССО, та у певному вимірі – Нацгвардії.

Адже саме вони, а не «авторитетні правозахисники» чи «видатні правоохоронці» у день «Х» перетнуть адмінмежу. А до того – мають завданням мінімізацію російських викликів та провокацій з окупованих територій.

На найближчий рік основним завданням має бути очищення Херсонщини, зокрема суміжних з Кримом районів, від бандитизму та агентів російського впливу хоча б до якогось прийнятного рівня, скасування закону про ВЕЗ «Крим», кадрове оновлення (де це можливе) усіх причетних до Криму структур, опрацювання чіткого «кримського» порядку денного нашою дипломатичною службою, всіляке посилення нашої обороноздатності. 

Записала Євгенія Генова