Міжнародні організації: Програма ООН з довкілля

Понад сім місяців весь світ спостерігає, як Україна чинить опір російській агресії. Впливові міжнародні організації всіляко підтримують нашу країну, причому не тільки з початку повномасштабного вторгнення, а й ще з 2014 року, коли росія незаконно анексувала Крим та розв'язала збройний конфлікт на Донбасі. Проти країни-агресора вводяться санкції, тоді як Україна отримує від світу гуманітарну та фінансову допомогу.

Але чи всі з нас правильно розуміють, як влаштовані ці організації, які функції виконують та на яку саме підтримку українці можуть розраховувати? 

ІзбірКом підготував цикл матеріалів, у яких розповість, які країни входять в ті чи інші міжнародні організації та яку роль відіграють у світі насьогодні.

У минулих випусках ми розглядали сутність роботи:
Генеральної Асамблеї, 
Ради Безпеки, 
Економічної і соціальної ради ООН,
Міжнародного суду,
ЮНЕСКО,
ЮНІСЕФ,
Всесвітньої організації охорони здоров’я,
Програми розвитку ООН,
Управління Верховного комісара ООН у справах біженців,
Програми ООН з населених пунктів.

До складу ООН входить 193 держави. Серед країн-членів ООН можна знайти всі суверенні країни, окрім Ватикану. Таке поважне представництво потенційно дозволяє розглядати та вирішувати будь-які питання глобального або регіонального рівня. Зокрема, ООН спроможна гасити збройні конфлікти, як це було неодноразово продемонстровано у ХХ столітті (Ірак, колишня Югославія, Сомалі). 

Штаб-квартира організації знаходиться у Нью-Йорку. Також ООН має додаткові офіси у Відні, Женеві, Найробі та Гаазі. Організація користується шістьма офіційними мовами: англійською, арабською, іспанською, китайською, російською та французькою.

До структури ООН входить шість основних органів: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна та Соціальна Рада, Секретаріат, Міжнародний Суд ООН та Рада з Опіки. Щоправда, останній орган формально призупинив свою діяльність з 1994 року. Головною посадовою особою ООН є Генеральний секретар. З 1 січня 2017 року цю посаду обіймає португальський політик і дипломат Антоніу Гутерреш.

Загальна характеристика програми ООН з довкілля

Програма ООН з довкілля (далі – ЮНЕП) – це організація, яка сприяє координації охорони природи на глобальному рівні. Основна мета ЮНЕП – організація і проведення заходів, спрямованих на захист та покращення довкілля заради нинішнього та майбутніх поколінь. Штаб-квартира організації знаходиться у столиці Кенії Найробі. Організацію було засновано у 1972 році. Одним із батьків-засновників ЮНЕП вважається канадський дипломат Моріс Стронг, який доклав значних зусиль для переконання лідерів держав світу у необхідності звернути увагу на проблеми довкілля. Саме Стронг став першим виконавчим директором організації. Наразі виконавчим директором ЮНЕП є данська економістка й екологиня Інґер Андерсен, яка має істотний досвід роботи у Світовому банку та у системі ООН.

Виконавча директорка ЮНЕП Інґер Андерсен

Фінансування ЮНЕП має два основні джерела. По-перше, організація отримує 5% усіх своїх статків з бюджету ООН. По-друге, 95% статків ЮНЕП має через добровільні внески.

<span class="ratio ratio-4x3"></span>

Структура ЮНЕП

Асамблея ООН з довкілля – це орган найвищого у світі рівня з прийняття рішень щодо довкілля. Асамблея була створена у 2012 році, щоб замінити попередній керівний орган – Раду управління ЮНЕП. Реформуючи цей орган, ООН намагалася показати, що проблеми довкілля виходять у світовому порядку денному на перший план.

Асамблея складається з усіх 193 держав-членів ООН. Орган збирається кожні два роки, щоб встановити пріоритети глобальної політики з довкілля та розвивати міжнародне право у галузі довкілля. Через свої резолюції та заклики Асамблея стимулює міжурядову активність у галузі довкілля.

Роботу Асамблеї очолює Бюро. Воно складається з 10 членів: президента, восьми віцепрезидентів та доповідача. Члени Бюро обираються Асамблеєю кожні 2 роки. При цьому кожний із п’яти географічних регіонів ООН (Африка, Азія, Східна Європа, Латинська Америка та Карибський басейн, Західна Європа та інші держави) має бути представлений двома членами.

Комітет постійних представників – це орган Асамблеї, який працює у часових інтервалах між її сесіями. Комітет готує засідання Асамблеї та стежить за впровадженням її рішень. Орган збирається щонайменше 4 рази на рік. Роботу Комітету очолює Бюро, яке обирають на 2 роки. Кожен член Бюро представляє один із географічних регіонів ООН.

Діяльність ЮНЕП

Діяльність ЮНЕП включає різні проєкти стосовно атмосфери Землі, морських та наземних екосистем. Організація грає значну роль у розвитку міжнародних конвенцій у галузі екології та охорони довкілля. Зокрема, у сферу діяльності ЮНЕП входить розробка рекомендацій і міжнародних договорів із таких питань, як потенційно небезпечні хімікати, транскордонне забруднення повітря та забруднення міжнародних судноплавних річищ.

<span class="ratio ratio-4x3"></span>

Одним із найвизначніших досягнень ЮНЕП вважається підготовка у 1987 році Монреальського протоколу, який обмежував виробництво деяких хімічних речовин, що руйнують озоновий шар Землі. Первісну версію протоколу ратифікувала переважна більшість держав світу.

Ще однією знаковою подією за сприяння ЮНЕП стало підписання у 2013 році Мінаматської конвенції про ртуть. Конвенція спрямована на захист здоров’я людей і довкілля від антропогенних викидів ртуті та її сполук.

ЮНЕП спонсорує програми розвитку сонячної енергії у світі. Організація пропонує вигідні для покупців умови на позичення грошей на сонячні панелі, що призводить до істотного збільшення продажів. Зокрема, успішність такої програми в Індії призвела до запуску подібних проєктів в інших країнах, які розвиваються: Тунісі, Марокко, Індонезії та Мексиці.

У 2001 році ЮНЕП спонсорувала проєкт із захисту болотистих місцевостей на Близькому Сході. Фахівці організації опублікували фотографії зі супутника, які показали, що 90% болотистих місцевостей вже були знищені. У 2004 році ЮНЕП запустила програму якісного керування болотистою місцевістю в Іраку.

Зусилля ЮНЕП спрямовані й на поширення інформації у галузі довкілля. Упродовж 20 років ЮНЕСКО та ЮНЕП підтримували програму, яка надавала практичні поради щодо мобілізації освітніх зусиль у галузі довкілля. У 1976 році ЮНЕСКО навіть заснувало офіційний орган програми інформаційний бюлетень Connect, в якому публікувалися роз’яснення щодо освіти в галузі довкілля в цілому та просувалися основні ідеї проєкту.

У 2008 році на п’ятому Магдебурзькому форумі з питань довкілля ЮНЕП та виробник машин Daimler AG оголосили запуск інфраструктури для електричного транспорту. Також ЮНЕП є однією із співзасновниць Платформи з прискорення циркулярної економіки.

У 1974 році ЮНЕП запустила Програму регіональних морів. У межах цієї програми виокремлюються 18 регіональних програм, у кожну з яких входять країни певного регіону, що дбають про захист одного з морів або частини океану.

У 2017 році ЮНЕП разом із релігійними організаціями запустила проєкт «Віра в Землю». Мета проєкту – захист довкілля та інвестування в зелений фонд планети. Важливо підкреслити, що цим проєктом організація долучає до справи захисту довкілля нові сегменти глобальної цільової аудиторії.

ЮНЕП та Україна

Україна як один із перших членів ООН автоматично приєдналася до ЮНЕП у 1972 році. З того часу наша держава бере участь у роботі організації. Зокрема, Україна є стороною міжнародних угод з питань екології, задіяна у міжнародних конвенціях. Україна була активним учасником Всесвітньої конференції ООН з довкілля й розвитку у Ріо-де-Жанейро у 1992 році. Цікаво, що напередодні конференції академік НАН України Юрій Туниця запропонував розробити і прийняти глобальний правовий акт обов’язкової юридичної сили – Екологічну Конституцію Землі. У подальші роки українські вчені зробили свій внесок у розробку цієї концепції.   

Певна активізація у стосунках між нашою державою та ЮНЕП відбувається з початком агресії росії на території України у 2014 році. Зокрема, під час засідань різних органів ЮНЕП Україна звертала увагу світової спільноти на екологічні наслідки нападу та закликала вжити заходів щодо захисту довкілля у районах, вражених війною.

З початком російського вторгнення 24 лютого 2022 року також спостерігаємо активну взаємодію між ЮНЕП та Україною. Зокрема, вже 2 березня заступника міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Олександра Краснолуцького було обрано до складу Бюро Асамблеї ООН з довкілля. Важливо, що Україна вперше в історії представляє Східну Європу у Бюро Асамблеї.

На початку березня Україна звернулася до секретаріатів 13 конвенцій із захисту довкілля та програми ЮНЕСКО «Людина та Біосфера» із закликом зупинити дію природоохоронних договорів відносно окупанта, що включає припинення членства держави-агресора у керівних та дорадчих органах міжнародних природоохоронних організацій. У відповідь на запит Міністерства довкілля України юридичний відділ ЮНЕП повідомив, що членство держав в організації є універсальним і може припинитися тільки за умови виключення держави з ООН.

На початку липня ЮНЕП разом із партнерськими організаціями провели попередній моніторинг екологічної ситуації в Україні та проаналізували вплив бойових дій на довкілля. На думку фахівців, спостерігається значний вплив конфлікту на довкілля, що може залишити країну та регіон інтоксикованими на багато майбутніх поколінь.

Карта шкоди довкіллю, завданої війною в Україні, розроблена швейцарською неурядовою організацією Zoï Environment Network

ЮНЕП вважається найавторитетнішою організацією з питань захисту довкілля у світі. Можна стверджувати, що організація докладає значних зусиль для вирішення проблем, про що свідчать численні міжнародні договори, конференції та заходи. Той факт, що екологічні питання займають так багато місця у порядку денному сучасності, великою мірою завдячує роботі ЮНЕП. Інша справа, що серед країн світу немає одностайності щодо вирішення екологічних проблем. Очевидно, що відсутність консенсусу ускладнює роботу організацій, які займаються вирішенням проблем екології та довкілля.

Автор: Олег Пархітько