Мистецтво ліній херсонської художниці Валерії Гуран

(Валерія Гуран – херсонська мисткиня / ФОТО надала співрозмовниця)

Нагадати людям про силу нашої культури та пам’яті. Наголосити на важливості вивчення своєї історії та духовних цінностей. Привернути увагу до необхідності самостійного аналізу та підбиття висновків, аби уникнути надалі ситуацій-випробувань. Такі непрості завдання ставить перед собою херсонська художниця Валерія Гуран. Її інструменти – пензлі, фарби та полотна, необов’язково з традиційного матеріалу. Її ресурс – рідне місто, національна спадщина, спогади про мирний час та віра у Перемогу. Валерія говорить, поєднуючи лінії з відтінками, створює не просто мистецтво, а інструмент зцілення, натхнення та підтримки. А ще своїми роботами вона прагне розповісти Україні та всьому світу про стійкість херсонців у період тимчасової російської окупації й щоденних російських обстрілів. Більше, – читайте далі у матеріалі Інтента.

<picture></picture>
Валерія Гуран – херсонська мисткиня / ФОТО надала співрозмовниця

Мистецька формула "Творити та навчати"

Херсонська мисткиня Валерія Гуран володіє різними техніками та стилями. Себе називає "універсальним художником", однак не приховує, найближчою для неї є художня графіка. Саме у ній найкраще розкриває свою творчу сутність.

На сьогодні Валерія працює переважно у традиційних живописних і графічних техніках, а в її роботах часто можна побачити символіку, етнічні орнаменти, архітектурні мотиви. Також використовує графіку тушшю та лайнерами, а ще експериментує з архітектурною фантазією у стилістичних напрямках футуризму та конструктивізму.

Ретельний підхід до вираження себе крізь мистецтво Валерія має з дитинства. Говорить, творчість є природною частиною її життя, скільки себе пам’ятає – малювала завжди та цей процес неабияк подобався. Тому коли в 11 класі постало питання подальшої професії – свідомо обрала художню освіту. Згодом дівчина закінчила факультет культури та мистецтв Херсонського державного університету, здобувши професійну кваліфікацію художника та викладача образотворчого мистецтва.

<picture></picture>
Валерія в процесі створення робіт / ФОТО надала співрозмовниця

"Власне, всі подальші роки я працюю по професії: творю та викладаю. Я неодноразово брала участь у виставках Херсонського відділення Національної спілки художників України, на яких представляла свої витвори в Україні та за її межами. Також – я вчителька образотворчого мистецтва в Херсонському Таврійському ліцеї. Це навчальний заклад з поглибленим вивченням художнього циклу, тому 70-80% наших випускників вступають далі у вищі навчальні заклади на мистецьку спеціалізацію", – розповідає Валерія.

Повномасштабне вторгнення, тимчасова російська окупація, а нині – життя в прифронтовому Херсоні вплинули на побут Валерії, її внутрішній світ та погляд на творчість в нових реаліях. Однак обидві частини своєї "мистецької формули" художниця зберегла.

Творчість як внутрішній опір

Валерія ділиться: початок повномасштабної війни зумовив появу у її роботах нових мотивів, пов’язаних з пам’яттю, болем і водночас – незламністю. Зокрема, вона знову почала працювати з "матеріалами війни". Гільзи, шоломи, тубуси, фрагменти ракет тощо, – все це художниця за допомогою акрилових фарб та лаку перетворює на об’єкти мистецтва.

Відповідний досвід мисткиня здобула ще у 2015 році. Тоді розписати гільзи задля благодійного аукціону запропонувала подруга. Після цього до Валерії почали звертатися волонтери та військові, які просили оформити вироби як символічні подарунки, подяки чи лоти для розіграшів на підтримку ЗСУ.

<picture></picture>
Перетворювати "матеріали війни" на об’єкти мистецтва Валерія почала з 2015 року / ФОТО надала співрозмовниця

Наразі цей напрямок є постійним для Валерії. Вона жартома зазначає: "Роботи вистачає, пів будинку заставлено матеріалом". А ось скільки вилучають за її вироби художниця ніколи не цікавиться. Наголошує: їй достатньо знати, що її творчість просто приносить користь. Наприклад, закриваються певні потреби наших військових на Донецькому напрямку чи облаштовано бомбосховище в одному з херсонських дитячих центрів. Натомість Валерія розповідає, що саме розписує. Відтак, серед її робіт є пробиті кулями шолом та кружка, тубус 155 мм, залишки мін. Попри нестандартність "полотна" дівчина не змінює своїй стилістиці: зображує українські орнаменти, "петриківку", етнічні слов’янські символи, портрети літературних діячів.

<picture></picture>
<picture></picture>
Приклади робіт художниці / ФОТО надала співрозмовниця

"Історії різні, все залежить від ситуації, прохання людини та безпосередньо самого матеріалу. Одне з найзворушливіших замовлень – це розпис невеличких гільз емблемою бригади, які батько загиблого військового подарував побратимам сина на згадку про нього", – згадує Валерія.

А ось на запитання: "Як творити в умовах постійної небезпеки?", мисткиня відповідає так: "Це складно й водночас дуже важливо. Повітряні тривоги, обстріли, вимушені електровідключення. Все це впливає на ритм роботи. Але саме ці умови додають моїм витворам особливої глибини та щирості. Ти ставиш перед собою певні мистецькі завдання і знаходиш, попри все, ресурси для їх здійснення. Творчість стає не просто способом самовираження, а й формою внутрішнього опору, способом зберегти "нормальність" у ненормальних обставинах".

Лінії пам’яті

Натхнення Валерія шукає у рідному Херсоні, його вулицях, архітектурі та людях, підтримці спільноти, спілкуванні з військовими та волонтерами.

"Коли бачиш заради чого і кого живеш та твориш – з’являється нова енергія", - зазначає художниця.

А ще джерелом для творчості дівчини є національна спадщина: культура, історія, традиції, міфи та легенди.

Обидві тематики нещодавно мисткиня презентувала на виставках у Миколаєві та Херсоні, поєднавши в експозиції серії робіт "Архітектура прифронтового міста" та "Етнічні мотиви". За словами Валерії, перший цикл картин про сучасність, війну, наш сьогоднішній досвід, а другий – про минуле, коріння, спадщину. Разом вони показують, що наша культура є неперервною лінією, яка тягнеться від предків до нас, і далі в майбутнє, навіть у найскладніші часи.

<picture></picture>
Перша картина в циклі "Архітектура прифронтового міста" / ФОТО надала співрозмовниця

"Серія "Архітектура прифронтового міста" – це емоційна карта Херсона, який живе попри війну. На полотнах оживають знайомі всім херсонцям будівлі, мости, пам’ятки. Вони зображені в стилі, який інтегрує в собі архітектурну графіку з елементами футуризму та конструктивізму. Я використовую туш і лайнери, перспективу та штрихування. Таким чином абстрактні образи переплітаються з реальними архітектурними формами, показуючи контраст між крихкістю людських емоцій і стійкістю міста. Ці роботи про зранене, але нескорене місто, про пам’ять, про здатність вистояти", – ділиться художниця.

Першим малюнком у циклі стало зображення Свято-Катерининського собору, який був пошкоджений російськими обстрілами. Витвір навіть відрізняється від наступних кольором паперу: білий, а не тоновий. Коли ж задум картин сформувався повноцінно – мисткиня почала засвідчувати графічно не тільки зруйновані архітектурні місця, а й спорожнілі зсередини. Наприклад, музеї міста, чиї фонди були вивезені армією рф під час так званої евакуації на лівобережжя Херсонщини.

<picture></picture>
Робота з серії "Архітектура прифронтового міста" / ФОТО надала співрозмовниця

Наразі серія включає 13 малюнків, однак на цьому вона не завершена. Робота триває і скільки ще буде перенесено споруд Херсона на папір художниця сама не знає. Адже руйнування міста через дії російських військових, на жаль, відбувається щодня. "Ці картини – відображення мого стану щодо того, що відбувається, мої емоції та відчуття, моє бачення архітектури з інакшого ракурсу. А ще це згадка, щоб не забути як було колись…", – додає Валерія.

А ось цикл графічних робіт "Етнічні мотиви" створений набагато раніше та містить вісім картин. Усі вони висвітлюють образи жінок-берегинь у вишиванках зі старослов’янськими символами, притаманні саме жіночій енергії та силі.

<picture></picture>
Робота з серії "Етнічні мотиви"/ ФОТО надала співрозмовниця

"Ця серія присвячена давнім слов’янським та українським сакральним символам, що збереглися у нашій культурі. "Лунниця", "Ладинець", "Рожаниця" тощо. Ці обереги були частиною життя наших пращурів, які охороняли, підтримували, зберігали пам’ять та передавали знання. Своїми роботами я прагну показати зв’язок сучасної української культури з її глибоким дохристиянським корінням, рівновагу між людиною та вірою, повсякденним і сакральним", – пояснює наша співрозмовниця.

У перспективі мисткиня хоче створити другу частину циклу, виключно з чоловічими символами. Цей процес не швидкий. Бо перед цим Валерія обов’язково проводить ґрунтовні та об’ємні дослідження даної тематики, на допомогу приходить як інтернет, так і спеціальна наукова література.

Уроки під обстрілами

Увесь цей час Валерія також продовжує працювати з дітьми. Викладати дистанційно почала ще під час пандемії через Covid-19, тому після 24 лютого 2022 року знову налагодити формат онлайн уроків було не складно. Повернутися до офлайн-навчання через безпекову ситуацію в місті на сьогодні неможливо.

"В мене є спеціальний штатив, на якому я закріплюю камеру, тож в кадрі добре видно мої руки. Розбираємо послідовність етапів написання натюрморту, портрету, людини в повний зріст. Також за таким принципом розглядаємо принцип перспективи тощо. Загалом, виконуємо різні завдання на різні теми. Звичайно, хотілося б показувати це все наочно, але маємо працювати згідно з обставинами", – пояснює мисткиня.

<picture></picture>Заняття для дітей в укриттях Херсона / ФОТО надала співрозмовниця

Вона додає, що до таких умов з учнями звикли та прилаштувалися. А ще "рятує" вміння Валерії швидко малювати. Художниця встигає замалювати ситуації на аркушах дітей і потім показати їм як виправити певні моменти, де вони припустилися помилки.

Крім того, мисткиня проводила майстер-класи в укриттях Херсона, аби діти мали можливість продовжувати творити навіть під час небезпеки. Наголошує, що робота з дітьми – це натхнення та велика відповідальність. Вони дуже щирі, безпосередні, а мистецтво допомагає їм переживати складні події, навчає помічати красу та висловлювати себе. Поки ці заходи призупинені через погіршення безпекової ситуації в місті.

<picture></picture>
Виставка художниці в Миколаєві / ФОТО надала співрозмовниця

Валерія говорить, що жодну зі сфер життя залишати не збирається та буде трансформувати свою роботу під будь-які виклики. Наразі художниця розробляє ідею нової серії картин, пов’язаної з переосмисленням воєнного досвіду та культурної спадщини. Також планує продовжувати співпрацю з благодійними організаціями та розвивати виставкову діяльність як у межах України, так і за кордоном. Усе, аби про Херсонщину чули, бачили та знали.

<picture></picture>
Виставка художниці в Херсоні / ФОТО надала співрозмовниця

"Культура – це один зі стовпів формування та збереження ідентичності себе як один вільний народ, без зайвих казок про "один народ". Мистецтво фіксує наш досвід, лікує душу, об’єднує людей, передає пам’ять наступним поколінням. Навіть під час війни воно не втрачає своєї сили, а навпаки стає ще важливішим. Бо це – наш інструмент підтримки й спротиву, наша зброя самоусвідомлення та незламності", – підсумовує розмову Валерія Гуран.

Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

Володимир Шкаєв, Яніна Надточа

Мистецтво ліній херсонської художниці Валерії Гуран

<span><span><span><span><span><span>Творчість як внутрішній опір </span></span></span></span></span></span>

<span><span><span><span><span><span>Лінії пам’яті</span></span></span></span></span></span>

<span><span><span><span><span><span>Уроки під обстрілами </span></span></span></span></span></span>

Також Вам може сподобатись: