"Ми не оформляли їхні вонючі копійки", - жителі деокупованого села на Миколаївщині

Журналісти Центру публічних розслідувань здійснили експедицію до деокупованої частини Миколаївської області з метою збору інформації для майбутніх матеріалів. Як живуть люди, які повертаються на свою малу батьківщину після визволення очима журналістів ЦПР.

Знам'янку Шевченківської громади Миколаївської області визволили в листопаді 2022 року. Жителі села жили без світла та води дев'ять місяців. Зараз все відновили, але люди досі плачуть, коли згадують той час. 

Автівку одеських волонтерів Наталії Чабанової та Олександра Огородника завжди чекають. Фото: ЦПР

"Звірі якісь, я не можу про них згадувати. То дуже боляче, - каже Тамара, – росіяни їздили по селу, потім приїхали до нашого дому. Ми з чоловіком вийшли. Їх будо двоє, один з них був з автоматом. Попросили літр бензину. Чоловік пішов за соляркою, а я залишилася. Військовий спитав мене – чи були "прильоти". Я відповіла – так, це війна. А ви не кажіть, що це війна, це спецоперація, - сказав він мені та наставив дуло пістолета", - згадує Тамара. 

Тамара не стримує емоцій, говорячи про окупантів. Фото: ЦПР

Жінка каже, що згодом взяли в полон сусіда, 47-річного Сергія.

Інша жителька, Світлана, згадує, що російські військові зажадали, щоб місцеві зав’язувати білі стрічки на хату. А якщо ні – "розстріляємо будинки". 

Світлана - актив села. Фото: ЦПР

"Вночі їздили перевіряли, - каже жінка. – А ще хлопця зловили, побили, колеса мотоцикла пробили. Тому що гадали, що він їздить та передає ЗСУ їх дислокацію". 

Згадує, що намагалася відвести від чоловіків-сусідів підозри, переводячи все в жарт: "Толік? Нащо вам Толіка розстрілювати? Він не коригувальник, він алкаш". 

Місцеві загалом кажуть, що були ті, хто брали російську гуманітарну допомогу, "обіймалися з орками", але вони зла на односельців не тримають: "Ну Бог їм суддя".

Але були й ті, хто не мовчали.

"Вони мені кажуть, а чого ви нас боїтеся, ми вам все що треба привеземо, а я їм – у нас є що поїсти, ми працьовиті, в нас є корови. Не треба нам ні ваших грошей, ні гуманітарки", - розповідає Світлана. 

Згадує, що був сильний стрес, коли на неї котив танк під час виїздів за село на ринки: "Ми мусили вижити, їздили продавати молочку своїм. Пенсії нашої не було. Але ми не оформляли їх вонючі копійки, вони мені триста років не потрібні".

Зараз до людей приїжджають волонтери, медики, але відчувається, що вони потребують психологічної допомоги після деокупації, особливо діти.

Маленькі діти важко переживають наслідки війни. Фото: ЦПР

Нещодавно донор з Великої Британії надав майже 2 млн грн на встановлення нової водонапірної вежі. Жителі набирали воду з криниці. Виїздити або виходити за межі села російські окупаційні війська не дозволяли.

Фото: ЦПР

Після того, як у січні 2023 року легковий автомобіль наїхав на міну, а в результаті детонації боєприпасу постраждало двоє людей, у травні в село приїжджав мобільний клас мінної безпеки. Рятувальники інструктували людей щодо ризиків, пов’язаних з вибухонебезпечними предметами, діям у разі загрози виникнення надзвичайних ситуацій воєнного характеру. 

Ната Чернецька