"Маленькі вчинки роблять великі дива", - одеська художниця про проєкт "Ефект метелика" та життя в Німеччині

Проєкт "Ефект метелика" - це ініціатива, які обʼєднує декілька мисткинь з України, які через війну зараз живуть у Німеччині. Мовою живопису вони говорять про найважливіші процеси, які запустила війна в Україні. Про те, що навіть найменші дії кожного з нас спричиняють глобальні зміни у світі. І таких кроків має бути більше.

Інтент поговорив із художницею з Одеси, Мариною Яндоленко, про те, як народжувалися проєкт "Ефект метелика", як це - бути художником у Німеччині, чи є ланцюг добра та чи повинен митець реагувати на війну.

Фото з архіву Марини Яндоленко

Якою є історія проєкту "Ефект метелика"? З чого він почався, що надихнуло?  

Для мене історія почалася з того, що в фейсбуці я побачила запрошення доєднатися до групи українських митців в Німеччини, ціллю якої було познайомитися з колегами й колежанками,  обмінюватися досвідом нового життя в іншій країні, пошуком можливостей і спільних проєктів. Я додалася і представила своє портфоліо. 

На той момент четверо дівчат - художниць з цієї групи вже мали план проєкту і шукали учасницю з Кельну, щоб кожна з нас зі свого боку допомагала проєкту розвиватися. У нас розподіляються обов'язки, і я не уявляю собі, як би я робила таку роботу без допомоги однодумців.  

Історія самого проєкту майже біблійна: Спочатку була Даша… Дар'я Хабич, художниця з Києва, зараз живе в Білефельді. Вона розробила ідею проєкту "Ефект метелика", вона перекладає всі наші тексти німецькою для сайту, презентацій і оголошень.  

Дар'я покликала Наталю. Наталя Черногуз з Києва, розробила і доповнює сайт проєкту, пише сценарії текстів, створює ідеї акцій проєкту - малювання спільної картини, наприклад. Також вона розробила всю друковану продукцію - листівки, флаєри, афіші.  Далі доєдналася Саша, Олександра Олійник, художниця з Дніпра,  вона знімає відео, пише сценарій презентації й створює ролики.  

Потім прийшла Іра, Ірина Терентьєва з Ірпеня, зараз живе в Берліні. Іра просуває проєкт в Берліні, шукає можливості для майбутньої експозиції.  

І наостанок доєдналася я, Одеса - Кельн. Завдячуючи благодійній організації Blau Gelbes Kreuz в Кельні і Ярославі Коваленко безпосередньо ми знайшли можливість презентувати наш проєкт в Кельні.  

Чи важко бути українським художником у Німеччині? Чи є якісь інституції, які опікуються вами, чи робите все самі?  

Український художник в Німеччині… Поки що мені морально складніше, ніж матеріально. Я маю коло спілкування, роблю майстеркласи з українського мистецтва, працюю з дітьми. Так, в Німеччині є організації для митців, які допомагають і підтримують художників, їх багато, я поки що збираю інформацію щодо цього. Вже є деякі успіхи - я є членом Федеральної спілки художників Німеччини.  

З проєктом нам багато допомагають українські організації в Німеччині, це ж і є ефект метелика, ми маємо підтримувати один одного.

Фото з архіву Марини Яндоленко

Чому саме така назва "Ефект метелика"? Який сенс хочете донести?  

"Ефект метелика" це таке поняття, коли незначні маленькі дії як рух крилець метелика призводять до величезних змін. На сайті нашого проєкту збираються і зараз історії людей про те, як важливо бути таким метеликом для когось, як вчасно сказане слово може врятувати того, хто втратив надію і віру в майбутнє. 

Це про те як маленькі вчинки роблять великі дива.  

Як вважаєш, чи той ланцюг добра, про який ти говориш, є дієвим? Чи не забувається добро після того, як ним скористалися? Що треба робити, щоб цей ланцюжок не скінчився?  

Так, я вважаю, це дійсно працює. Ми, люди, так влаштовані і я це дуже добре знаю. Ти комусь допоміг, тобі також хтось допоможе обов'язково. Не саме та людина, ні, інші люди. 

Ми всі залежимо один від одного, нашими діями будується майбутнє, яке має мільярди варіантів, бо ми завжди знаходимось перед черговим вибором.  

Напевно, щоб добро прибувало, треба частіше говорити людям, особливо своїм, добрі слова. Підтримувати копійкою, коли є можливість. Хвалити не тільки, коли людина померла і лежить в труні, а цінувати й любити живих. Робити компліменти. Допомогти саме тоді, коли треба і коли маєш сили та можливості. Насправді люди так і роблять: наприклад, історія Даші, в якій прояв є щоденної уваги німця до українців, в яких вдома війна. Він висловлювався щоденно звичайними жовто-блакитними квітами зранку, які він приносив і дарував своїм новим сусідам. Так з'являється надія і сили жити далі. 

Що для тебе війна? А що - мистецтво?  

Війна вмикає всі старі душевні травми. Так було зі мною. Це те, що неможливо контролювати, на що неможливо впливати, це розгубленість і неспроможність зібратися. "Ефект метелика" і мої дівчата вчасно мене знайшли, за що я їм дуже вдячна.  

Мистецтво - це моє життя. Тому як я народилася на землі в цей раз художником, то я створюю композицію свого життя власноруч щодня, намагаюся повернути у свою віру споглядання прекрасного інших людей, напряму розмовляю з Богом за допомогою своїх картин. Також вважаю мистецтво гарним інструментом зрозуміти себе і також інших людей, що жили до мене, навіть друзів таким чином знаходжу, і вчителів.  

Які роботи ви презентуєте на своїх виставках - про мир чи про війну?  

Різні. Деякі відображають стан, настрій, темні й важки, деякі надію і людські цінності - обійми, родину. Мої роботи - це мої улюблені квіти та картини на тему пошуку дому. Де мій дім? Тут, там чи на Небесах? 

Як митець повинен реагувати на сучасність, на ту ж війну?  

Напевно, має не мовчати.  Висловлюватися, що більшість з нас і робить. Хоча митці зазвичай це дуже особливі тонкі люди, хтось не витримує і закривається,  нібито нічого не відбувається. Звинувачувати їх за це не можна, бо ніхто не знає яке життя хто живе. Багато літніх наших художників пішли з життя за ці два роки просто з-за постійного стресу через обстріли в Одесі, новини, повідомлення, страх…  

Які цінності, як ти вважаєш, несе цей проєкт?  

Цей проєкт буде збирати й об'єднувати однодумців, буде пересуватися містами Німеччині. Наприклад, 25 лютого у нас була виставка Кельні, а наступна вже 30 березня в Білефельді. В Німеччині наразі є багато організацій і українських комьюніті, котрі нам допомагають. Це творчі зустрічі з митцями, нові знайомства, можливості. 

Фото з архіву Марини Яндоленко

В рамках проєкту запланована робота коуча для людей, які зараз не можуть дозволити собі жити, бо життя зруйновано війною.  

Аукціон наших картин, якій відбувся в день відкриття виставки в Кельні, мав за мету зібрати гроші для благодійної організації в Кельні Blau Gelbes Kreuz, які надалі підуть на підтримку України. 

Ми маємо говорити про Україну в Європі, маємо закохувати в нашу неймовірну країну, маємо гідно себе презентувати, що я дуже сподіваюся ми й робимо. 

Анна Бальчінос