Каністерапія у серці та в дії: історія переселенки з Херсонщини Оксани Камишної

Любов до собак та прагнення допомогти людям краще їх розуміти. Ці тези для новокаховчанки Оксани Камишної — першопричини її професійного шляху у сферах грумерства та каністерапії. Повномасштабне вторгнення повністю змінило життя жінки. Через окупацію рідного міста на лівобережжі Херсонщини вона була вимушена залишити дім, офлайн-роботу логопединею в закладі дошкільної освіти та фахівчинею Інклюзивно-ресурсного центру, успішно діючий проєкт "Хвилинки доброти". А ще плани та мрії з розширення власного розплідника "Перлина Таврії". Однак, перебуваючи в Одесі у статусі ВПО, Оксана знайшла сили та ресурси для відновлення частини втраченого. Більше — читайте далі в ексклюзивному матеріалі Інтента.

"Хвилинки доброти": проєкт, що змінює ставлення до тварин

До повномасштабної війни Оксана Камишна працювала у кількох навчальних закладах міста Нова Каховка, проводила заняття з дітьми. А у вільний час займалася розведенням і виховуванням собак порід басет-гаунд і кламбер-спанієль, грумерством. Ці напрямки поступово поєднала у каністерапевтичному проєкті "Хвилинки доброти".

<picture></picture>
Оксана Камишна у Новій Каховці

"Я вважаю, що це моя місія — навчати людей правилам поводження з тваринами, роз’яснювати про повагу до них та допомогу їм. Наприклад, що не можна чіпати собаку без дозволу її господаря та як поводитися з безпритульними собаками. Так в мене виникла ідея проєкту «Хвилинки доброти». Задум підтримали завідувачка закладу дошкільної освіти № 18 «Івонька» Світлана Шулежко та директорка Інклюзивно-ресурсного центру Марина Скрипнікова, де я працювала. А через певний проміжок часу ініціатива знайшла відгук в інших ЗДО нашого міста", — розповідає Оксана.

На той момент жінка мала трьох собак: Барбару, Бабетту та Ізольду. Кожна з тварин мала свій "підхід" до малечі. Зокрема, Барбара виросла та виховувалася в логопедичній групі, вихованці якої розуміли, як необхідно пригощати собак смаколиками, які ті заробляли за вірне рішення. Також був варіант, коли Бариска (це ще одна кличка Барбари) за правильну відповідь приносила дітям пластилін, а потім з отриманого матеріалу їм пропонувалося зліпити собачку.

<picture></picture>

<picture></picture>
На заняттях діти займаються творчістю

Загалом заняття складалися з двох частин: теоретичної та практичної. Усі елементи були ретельно продумані та подані в ігровій формі. Тож у підсумку педагог опрацьовувала не лише освітньо-виховну ціль, а й корекційну щодо мовлення та дрібної моторики, психологічну.

<picture></picture>

<picture></picture>

<picture></picture>
Проєкт "Хвилинки доброти"

У планах Оксани Камишної було масштабувати проєкт, зайти з ним у шкільні заклади Нової Каховки. Для цього вона мала розроблений і затверджений кафедрою логопедії Херсонського державного університету план-конспект заняття. А вже під час повномасштабного вторгнення вийшов її методичний посібник "Хвилинки доброти", схвалений Херсонською академією неперервної освіти. Також у цьому році Оксана закінчила магістратуру з кінології Сумського національного аграрного університету.

"Каністерапія — це дуже корисна та перспективна галузь, в якій можна досягати значних корекційних результатів. У сусідній Польщі собак-каністерапевтів залучають до роботи в лікарнях з пацієнтами, які перебувають у комі. Таким чином стимулюють діяльність їхнього мозку. В Україні це поки настільки не практикується, але ми до цього йдемо. Діти, пенсіонери, військові… Наші позитивні емоції запускають зовсім інші механізми, які покращуюсь стан здоров’я всіх процесів. Реабілітація можлива навіть у звичних справах, таких як читання, ліплення, малювання, коли собака стає частиною цього процесу. Бо тваринка допомагає долати стрес, розслаблятися й не думати про помилки чи інші складнощі", — пояснює педагогиня.

Бабетта, Барбара та Ізольда — це не просто собаки

Оксана Камишна говорить, її першою собакою була такса Акіра, яка була заведена для душі. Потім вона взяла басет-гаунда Бабетту, з якою і розпочала кінологічну діяльність. Наголошує: аби тварина працювала каністерапевтом, вона змалечку має мати стабільну психіку та проявляти здібності до навчання, бути соціалізованою й спокійною, любити дітей. Підготовка не проста, але в її основі полягає добробут собаки. Також у дорослому віці тварина неодноразово проходить спеціалізовані курси та постійно підвищує кваліфікацію.

Басет-гаунд Бабетта, її донька Барбара та кламбер-спанієль Ізольда для жінки більше ніж домашні улюбленці та пухнасті партнери в роботі. Вони повноправні члени родини. Тож, виїжджаючи з тимчасово окупованої Нової Каховки у невідомість, їх першочергово завантажили в автівку. Шлях із трьома собаками був нелегкий.

"За кілька місяців життя під російською окупацією ми не витримали та евакуювалися через Снігурівку (селище у Миколаївській області. — Ред.). Було дуже багато їх блокпостів. Тварини знаходилися на розкладених задніх сидіннях, але я дуже боялася, щоб вони не втекли в поля через багажник. А ці ж (російські військові. — Ред.) лізли всюди, питали про все, відкривали усе. Це відбувалося паралельно. Нервувала страшенно. І таким шаленим щастям був перший український блокпост. Нарешті видихнула вільно. Невдовзі після виїзду, на жаль, Бабетти не стало", — згадує Оксана.

<picture></picture>

<picture></picture>
Виїзд з трьома собаками з окупованої Нової Каховки був нелегкий

Влітку 2022 року Барбара та Ізичка (ще одна кличка Ізольди) пройшли навчання у каністерапевтичному таборі у Польщі, а після його завершення — тестування на придатність до роботи собаками-каністерапевтами для візитових занять. Іспити тварини склали на відмінно та отримали відповідні сертифікати. Вони можуть працювати як офлайн, так і в онлайн-форматі.

<picture></picture>
Каністерапія в онлайн-форматі

Крім того, обидві собаки залучені у виставковій і танцювальній діяльності. Вони — спортсмени з кінологічного фристайлу (дисципліни з дресирування тварин, в якій провідник і собака демонструють танок під музику).

"Нещодавно ми повернулися зі змагань у місті Дніпро, в яких беремо участь вже третій рік поспіль. Також весною цього року ми вперше відвідали одеські та київські турніри. Барбара в нас має переможні, перші місця, а Ізольда — призові, другі та треті. Тож розвиваємося і в цьому напрямку", — зазначає кінологиня.

Грант як шанс налагодити життя

Після вимушеної евакуації Оксана Камишна оселяється біля доньки в Одесі, чоловік і син — мобілізуються до лав ЗСУ. В новому осередку жінку підтримує грумерська спільнота. Оксана влаштовується на роботу до одного з місцевих грумерських салонів, пізніше у ще один. Ділиться: цією сферою захопилася ще до початку повномасштабного вторгнення.

Водночас із тим Оксана продовжила викладати в Інклюзивно-ресурсному центрі. Педагогиня дистанційно надає консультативну та корекційно-розвиткову допомогу дітям з Новокаховської громади, працює над їхнім мовленням та емоційним станом.

<picture></picture>

<picture></picture>

"Винаймати житло у великому місті та утримувати родину, де двоє собак, — важко, особливо перебуваючи у статусі ВПО. Однак я мусила рухатися вперед. Тому, коли з’явилася можливість заповнити заявку на участь у грантовому проєкті від «Карітас України», — цим скористалася. Я хотіла реалізувати програму з каністерапії, однак, на жаль, наша спільнота ще не готова витрачати кошти на це. Відтак прорахувати витрати, прибутки, залишки, як і загалом отримати стабільний зворотний зв’язок у фінансовому плані, — неможливо. З цієї причини в процесі підготовки концепції змінила задум на грумерський кабінет", — говорить Оксана Камишна.

Команді благодійного фонду ідея жінки сподобалася. Тож за певний час вона змогла відкрити в Одесі власний кабінет для надання якісних і повноцінних послуг з грумерства. Приміщення обладнано всім необхідним, від меблів до інструментів. Аби бізнес не просто працював, а розвивався та процвітав — Оксана почала вивчати грумерську сферу більш детально. Наразі вона має відповідні сертифікати та була учасником різних спеціалізованих конкурсів.

На шляху до мрії

Проте Оксана Камишна не полишила каністерапевтичну діяльність. З Барбарою та Ізольдою кінологиня продовжує проводити заняття "Хвилинки доброти". Робить це здебільше на запрошення волонтерів. Серед них: благодійна організація "Вільні разом", благодійний фонд "Карітас Одеса УГКЦ", благодійна організація "Благодійний фонд «Місто тисячі джерел»" та інші.

Оксана не приховує: має бажання працювати з військовими, щоб сприяти їхній реабілітації. Адже не всі дорослі готові спілкуватися з психологами. Собаки ж в цьому випадку можуть швидше та легше "достукатися" до них. Тому жінка продовжує навчатися каністерапії, розширюючи знання на різних тренінгах.

<picture></picture>

<picture></picture>
Оксана постійно навчається, вдосконалюючи свої знання та навички

"Мені дуже хочеться створити проєкт, який об’єднує любов до тварин, турботу про молоде покоління та силу терапії. А саме — відкрити каністерапевтичний центр. Тут буде надаватися підтримка дітям різного віку та різних ситуацій, наприклад ВПО чи з ментальними порушеннями. Також на меті відвідувати на постійній основі освітні заклади з візитовими уроками «Хвилинки доброти». Або навпаки — школярі та студенти могли б приходити до нас зі своїми тваринами. На таких заняттях ми б розповідали та показували, як правильно доглядати улюбленців. І звичайно, в роботі також використовувати можливості логопедії та психології. Для реалізації задуму необхідно не просто написати план, а й знайти спонсорів. Цей процес непростий", — ділиться Оксана Камишна.

Для своєї мрії Оксана має навіть назву та логотип — "БарІзіКанісЛогоГрум", в якому закладено імена Барбара та Ізольда. Зазначає: простір можливостей для її педагогічного, каністерапевтичного, кінологічного та грумерського досвіду значний та має свій потенціал в поєднанні всіх навичок одночасно. Тому вона так прагне використовувати це задля розвитку України.

<picture></picture>
Полишати каністерапевтичну діяльність Оксана не збирається

Усі фото надала співрозмовниця.

Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

Яніна Надточа, Віктор Турецький