11 березня 2025 р. 23:04
(Фото: Наталія Стеблина/facebook)
Чим пропагандисти пояснюють своїй аудиторії поразки на Чорному морі? Як реагують на дерусифікацію Одеси? Чи змінилися російські пропагандистські наративи щодо Одеси з початку повномасштабної війни? Читайте у скороченому варіанті та дивитеся у повному відповіді на ці та інші питання у лекції "Як російська пропаганда намагається завоювати Одесу: еволюція кремлівських наративів за три роки повномасштабної війни" Наталії Стеблини, професорки Донецького національного університету імені Василя Стуса, медіааналітикині Інституту демократії імені Пилипа Орлика.
<span class="ratio ratio-16x9">
Дивіться та слухайте лекцію в повному варіанті
Що таке наратив? Уявімо, що ви приходите додому. У вас є кіт або інша домашня тваринка. Ви бачите розбитий горщик із квіткою. Якщо ви любите свого кота і думаєте, що він на таке не здатен, ви скажете, що горщик упав сам.
Коли ми відповідаємо на запитання що сталося, ми створюємо наратив, оповідь про подію. Кіт розбив, протяг подув, це зробив Порошенко. Тобто ми розповідаємо якусь історію.
Часто чуємо фразу про кремлівські наративи. Що це означає? Це відповідь на запитання що сталося у їхній інтерпретації. Вони розповідають свою історію, і численні дослідження людей, які займаються вивченням наративів, стверджують, що люди більше вірять у наративи, ніж у факти. Якщо факти не вкладаються в певну версію чи позицію, люди їх відкидають. А якщо вкладаються – підтримують той наратив, у який вірять.
Агресор майстерно пропонує свої наративи. Як показали нещодавні дослідження видання "Тексти", вона створює наративи для різних груп людей, а не лише один єдиний меседж. Для кожної аудиторії підбирається свій наратив. Вразливим або незадоволеним групам пояснюється, хто винен у їхніх проблемах. Це працює так само як історія з горщиком - хтось обов’язково буде винним.
Одним із найбільших наративів росії є "русский мир". Його адресати – це не лише росіяни, а й радянська людина, тобто люди, які відчувають себе росіянами. Це не про національність чи мову, а про ідеологію.
Потужність цього наративу порівнюється із тими, що призводили до воєн у XX столітті. Він розкручується так само сильно, і його сила є значною.
Повернемося до медіа. Як цей наратив спрямовувався на Одесу? Які меседжі лунали перед повномасштабним вторгненням? Фактично, йшлося про кримський сценарій - що Одеса зустріне росіян і все відбудеться "мирно".
На сайті Президента України навіть була зареєстрована петиція під назвою "Одесса всё готовится сдать без боя". Її автором був російський пропагандист Юрій Ткачов – засновник проросійського видання "Таймер", який активно просував ці наративи в Одесі.
Основні меседжі, що поширювалися на той час:
Ці наративи поширювалися через соціальні мережі, а також через Telegram-канали. Наприклад, у "Одесском городовом" (тепер "Циничний городовий") у перший день війни писали, що СБУ та поліція нібито покидають місто і що "зараз сюди заходять росіяни".
Фактично, такі меседжі сприяли створенню паніки та підготовки до капітуляції в інформаційному просторі.
Тобто це в Telegram-каналі поширювалось активно, потім вони на якийсь час затихли, нічого зовсім не друкувалося. Але через якийсь час вони "воскресли" і досі продовжують діяльність.
Тут можу вам показати згадки ключових слів "Одес", "Одеса", "одесит", "Одеський" у російській пропаганді. Як видно, інтерес російської пропаганди до Одеси є постійним. Найбільша кількість згадок на місяць – це 35-40, тобто фактично щодня або через день. Незалежно від динаміки подій на фронті, Одесу згадують регулярно.
Хотіла б наголосити, що Одесі вони не дають спокій. Постійно створюють нові повідомлення, нові теми. Ми сьогодні побачимо, як вони продовжують просувати свій наратив про те, що Одеса має бути "звільнена".
Які ж основні теми домінують у російській пропаганді?
Перша й найпопулярніша – це повідомлення про вибухи в Одесі. Причому подають це дуже специфічно: пишуть, що в Одесі лунають вибухи, щось відбувається, але не пояснюють, хто обстрілює місто. Просто повідомляють про вибухи, не вказуючи, через кого вони сталися.
На другому місці – знищення українських військових цілей. Після кожного обстрілу вони повідомляють про це, і що цікаво, деякі одеські регіональні Telegram-канали також поширюють ці повідомлення.
Третя тема – "українські нацисти". Оскільки кримський сценарій не спрацював і одесити не прийняли росіян, треба було вигадати пояснення. За їхньою версією, місто нібито захопили "нацисти", які тероризують місцеве населення. Цей же наратив підтримують деякі російські журналісти, зокрема ті, які називають себе "хорошими руськими".
Четверта тема – "українські диверсанти". Росіяни не можуть визнати, що українські ЗСУ становлять серйозну загрозу, тому вони подають це не як відсіч, а як "диверсії" – нібито якісь окремі групи намагаються проникати та шкодити.
Також використовують теми про іноземних найманців, місцеві новини, міф про "Одеса – це росія", мобілізацію (мовляв, українців силоміць заганяють воювати), біолабораторії, корупцію та навіть фейкове "російське підпілля", яке нібито бореться з "нацистами".
Спочатку, у 2022 році, були поширені "переможні" новини про те, як росіяни нібито знищували "українських нацистів" або якісь військові бази. Наприклад, після удару по "Потьомкінському палацу" у квітні 2022 року вони писали про знищення складів зі зброєю.
Згодом їхня тактика змінилася. Вони зрозуміли, що просто повторювати "ми били по нацистах" і заперечувати удари по цивільних цілях неефективно.
Під час блекаутів наприкінці 2022 року вони писали просто про відключення світла, води та опалення в Одесі, але не пояснювали, чому це сталося.
9 травня традиційно активізувалися, поширюючи багато повідомлень про вибухи в Одесі.
Коли росія вийшла із зернової угоди, знову почали з’являтися повідомлення про вибухи в місті, але без пояснень причин.
Під час удару по Спасо-Преображенському собору в Одесі вони змінили риторику – якщо раніше говорили про "законні цілі", то тепер намагалися виправдати свої дії, маніпулюючи інформацією.
Основна версія росіян, яку вони поширювали після удару по собору, була така: "Це криворука українська ППО, ми не винні". Тактика змінилася, тому що вже неможливо було заперечувати - усі бачили фотографії та відео, які обійшли весь світ.
Ця версія почала спрацьовувати, адже в соціальних мережах навіть українці почали поширювати питання: "А навіщо наше ППО збиває ракети над містом? Воно ж так само винне, як і росіяни". Цей наратив почав працювати приблизно з 2023 року, і далі його почали повторювати, що призвело до його сприйняття певною частиною суспільства.
Люди починають думати: "Ми ж не знаємо всього, можливо, щось нам не кажуть, можливо, не все так чисто". Коли з’являються такі сумніви, люди стають легкою мішенню для подальшого впливу.
Ще один сплеск повідомлень про вибухи в Одесі був під час візиту прем'єр-міністра Греції, коли він разом із Зеленським виступав біля зруйнованого собору.
Якщо подивитися на перші повідомлення російської пропаганди в кінці лютого 2022 року, можна побачити їхній підхід. У новинах повідомляли:
Жодного пояснення, що саме відбувається, в цих повідомленнях не було. Людям просто розповідали про якісь події, не пояснюючи, що росія розпочала повномасштабне вторгнення.
Чому вони не писали: "Війська росії йдуть звільняти Одесу"? Тому що вони розраховували на те, що українці не чинитимуть опору.
Пропаганда формувала ілюзію, що Одесу приймуть без спротиву.
Окупанти розуміли, що Київ доведеться брати боєм, хоч і розраховували на швидку операцію. Але щодо Одеси вони були впевнені, що місто "само здасться".
Згодом тактика пропаганди змінювалася.
Наприклад, після удару по ТЦ "Рів'єра" росіяни заявили: "Знищено великий запас західної зброї, логістичний термінал". Це вони повторювали навіть після того, як увесь світ побачив реальні фото наслідків.
Під час удару по собору у 2023 році вони змінили підхід: "Найбільш ймовірною причиною руйнування Спасо-Преображенського храму в Одесі стало падіння української зенітної ракети через безграмотні дії операторів ППО".
Це зовсім інша риторика, ніж у 2022 році.
А що сталося в березні 2024 року? Під час візиту прем'єр-міністра Греції до Одеси стався черговий ракетний удар. Спочатку росіяни повідомили про візит делегації, а потім – про вибухи.
Їхня пропаганда працює за чіткими схемами, які змінюються відповідно до ситуації.
Спочатку росія заперечувала свою присутність, потім заявляла, що це українці самі себе обстріляли, а вже у 2024 році прямо казали: "Ми можемо робити все, що захочемо. Якби ми хотіли, ми б знищили грецького прем’єр-міністра разом з усіма".
Це демонструє, як змінюється риторика – від заперечення до нахабного заявлення своїх дій. Вони намагаються розмити відповідальність за воєнні злочини, стверджуючи, що це не росія, а самі українці.
Ще одна цікава тема – "диверсії". Пропаганда ворога активно поширює повідомлення про якісь українські або західні диверсії. На початку вони повідомляли про велику кількість "українських диверсій".
Чому саме це формулювання? Тому що пропаганда розповідала, що в Одесі нацисти тримають місто в заручниках, а місцеві нібито хочуть об’єднання з росією.
Ці "диверсії" мали "підтверджувати" цей наратив. Наприклад, російська пропаганда писала, що українські нацисти розмістили зброю в школах, біля Чумки та на інших об'єктах. Казали, що риють окопи прямо біля шкіл, використовуючи дітей як "живий щит".
Важливо помітити, що згадки про "українські диверсії" значно зросли після звільнення острова Зміїний у червні 2022 року. Пропаганда пояснювала поразки саме через "українських диверсантів".
Згодом акцент змінився – у 2024 році почали з’являтися повідомлення про "російське підпілля", яке нібито діє в Одесі.
Згодом "диверсії" почали використовувати як виправдання для ударів по цивільній інфраструктурі. Пропаганда заявляла: "У школах ховається зброя, тому ми б’ємо по школах".
У 2022 році такі повідомлення були дуже популярні, особливо під час атак на Кримський міст та платформи в Чорному морі.
Пізніше пропаганда заявила, що всі ці диверсії здійснює Захід. Наприклад, російські ЗМІ писали:
Ці зміни у пропаганді демонструють, як росія коригує свої наративи залежно від ситуації.
Офіційні українські джерела повідомляють про зруйновані будинки, загиблих мирних мешканців, спалені автомобілі, а паралельно російська пропаганда поширює повідомлення про "знищення військових об’єктів" та "успішні удари". Це створює ефект інформаційного шуму, а серед не надто медіаграмотних людей посилюється скептицизм: "А що, якщо нам не все розповідають?"
Наприклад, після удару по складах "Нової пошти" в Одесі в соцмережах почали поширюватися чутки, що це не цивільний об’єкт, а "таємний військовий завод". Так працює пропаганда – вона посіває сумніви, змушує людей розповсюджувати фейки та підривати довіру до офіційної інформації.
Пропаганда також просуває наратив про те, що "Одеса – це росія". Він повторюється з 2022 року і використовується як виправдання для спроб анексії міста. Про це постійно говорять Путін, російські політики, пропагандисти, колаборанти, а всі заяви миттєво поширюються через рупори Кремля.
Ще один популярний наратив – "українські нацисти". У 2022 році пропаганда стверджувала, що "нацисти" переслідують російськомовних, арештовують людей, забороняють дивитися російське телебачення та використовують цивільних як "живий щит".
У 2023 році акцент змістився: основна тема – "українці знищують велику російську культуру". Пропагандисти використовували знесення пам’ятників Пушкіну, декомунізацію та відмову від радянських символів як привід для обурення. У 2024 році наратив знову змінився – найбільше уваги приділили подіям 2 травня та намаганням переглянути історію подій 2014 року.
Ще один наратив – "західні біолабораторії в Україні". Його активно розкручували у 2022 році, але надалі він втратив актуальність.
Таким чином, Одеса перебуває під постійною інформаційною атакою. Пропаганда змінює тактику, коригує меседжі залежно від ситуації та шукає нові шляхи впливу на свідомість людей. Основна мета – підтримувати інформаційний тиск, поширювати страх та дестабілізувати суспільство.
Оскільки я поки що тільки починаю шукати відповіді на це запитання, у мене є приклад лише одного медіа. Я не кажу, що всі медіа діють так само, але я взяла найпопулярніше українське медіа, яке входить до білого списку – "Українську правду".
Тепер подивимося, як вони пишуть про Одесу та які новини про місто є найбільш популярними. Найпоширеніші теми: російські обстріли, місцеві новини, кримінал, на четвертому місці - Одеса відбивається, тобто чинить опір, далі - західна допомога, росіяни вбивають українців, новини про російські диверсії, російська культура, дерусифікація та українська культура.
За три роки в "Українській правді" всього 30 повідомлень про те, що в Одесі є українська культура, а не російська. Розвінчування фейків трапляється рідко. Тричі вони процитували заяву про те, що "Одеса – це росія".
Що важливо відзначити – на рівні перших трьох найбільш популярних тем контрнаративів немає. На жаль, українські медіа фактично не чинять опору цим наративам. Тут постає питання, хто саме має це робити – загальноукраїнські чи місцеві медіа. Проте варто констатувати факт, що протидії російським інформаційним атакам у цій сфері бракує.
Чи треба постійно відповідати? Чи варто витрачати час на заперечення фейків? Важливо не просто заперечувати пропаганду, а створювати свої власні інформаційні меседжі, які вибивають ґрунт з-під ніг пропагандистів.
Йдеться не лише про відповідь на російські тези, а й про активне просування меседжів, що Одеса – це Україна, що місто чинить опір, що українська культура тут розвивається.
Щодо пам’ятників – недостатньо лише говорити про знесення російських монументів. Важливо одразу пропонувати альтернативу: називати вулиці іменами українських героїв, наповнювати простір українською культурою.
Порівняємо, як у 2022 році писали про Одесу:
Це був емоційний підхід, що показував силу і рішучість міста. У 2024 році тональність змінилася:
Тепер головний акцент – на руйнуваннях. Але варто розуміти, що коли чутно вибухи, це означає, що працює ППО. Ми відбиваємося, але цей аспект залишається поза увагою.
Ще одна проблема – зміщення фокусу на кримінальні новини. Це загальна тенденція по всій країні. Починаючи з кінця 2022 року, новини про кримінал стають домінуючими. Вони добре читаються, тому їх кількість зростає.
Таким чином, якщо не формувати власний наратив, інформаційний простір заповнюється або кримінальними новинами, або російськими пропагандистськими тезами. Це виклик, на який необхідно реагувати.
Українським медіа потрібно більше висвітлювати теми української культури в Одесі, місцевого спротиву, успіхів у відбитті атак. Тоді інформаційна картина зміниться, і російські наративи про "російську Одесу" не будуть такими ефективними.
Ігор Льов, Наталія Стеблина
12 березня 2025 р.
З початку повномасштабної агресії росія спричинила портам Одещини понад 200 пошкоджень11 березня 2025 р.
Дрони росіян спалили склад дитячих іграшок в Одесі10 березня 2025 р.
Удар росіян по енергетиці Одеси 18 лютого нашкодив екології на пів мільйона08 березня 2025 р.
Одеситів закликали вимагати в міської ради дрони12 березня 2025 р.
Труханов вирішив вперше за три роки війни відзвітувати наживо11 березня 2025 р.
Одеситам порекомендували обережніше дихати12 березня 2025 р.
В Одесі затримали члена громадського формування за допомогу чоловікам тікати за кордон11 березня 2025 р.
Інтент.Інсайт: про Одесу мистецьку12 березня 2025 р.
В Одесі відкрили фотовиставку та переобрали голову обласної спілки фотохудожників06 березня 2025 р.
Ода стійкості: офіцер 5 штурмової диригує оркестром Одеської філармонії