"Не знаю, чи виживемо, якщо воно тут впаде": репортаж з-під обстрілу Херсона під час евакуації

6 червня вночі росіяни підірвали греблю Каховської ГЕС. У зоні ризику затоплення опинилися понад 80 населених пунктів Херсонщини. Зокрема і Херсон, а саме район Корабельний, мікрорайон Острів.

Вже третій день військові, правоохоронці, рятувальники, волонтери та медіа працюють над евакуацією населення та висвітленням техногенної катастрофи, аби весь світ побачив наслідки дій росіян. 

Журналістка Центру публічних розслідувань побувала на одній з точок евакуації. 

Тетяна та її собака Золушка евакуювалися із затопленого будинку. ФОТО: ЦПР/Альбіна Карман

<span class="ratio ratio-4x3"></span>

На вказану пресофіцером точку прибула десь о 13 годині. Волонтери були біля берега, обговорювали ситуацію, напували водою тварин. Кажуть є випадки, де на першому поверсі будинків вода заблокувала двері квартири з людьми. 

Волонтер напуває собаку. ФОТО: ЦПР/Альбіна Карман

Хлопець, що сидів на човні й розповідав це, виглядав чи то втомленим, чи то чомусь безнадійним. Поки говоримо, з телефоном підбігає німецький волонтер. У перекладачі показує: "Мені негайно потрібні човни з двигуном. Байдуже які, головне, щоб вони були тут". 

— Треба, дуже треба, ми моторний тільки один мали, хлопці вже на ньому, — підтверджує український волонтер, що стояв позаду. Нашу розмову перебиває гавкіт врятованих собак у клітках.

Херсон. 8 червня. ФОТО: ЦПР/Альбіна Карман

Згодом серед натовпу, який, здавалося, найбільшу увагу віддавав врятованим з води тваринам, знаходжу знайомого. Він сьогодні також евакуйовував тварин. Погляд втомлений, на шиї футболка, з якої стікає вода. З ним відправляємося по воді повз затоплені будинки шукати кішок.

Денис (серед знайомих — Денчик) допомагає з евакуацією ще з першого дня. У перший день підтоплення він вивіз 48 котів лише з однієї квартири. А за наступні кілька днів забрав до себе евакуйованих курей, качок і трьох маленьких качечок. 

Господарство Денчика. ФОТО: ЦПР/Альбіна Карман

Хлопець каже, що більшість тварин вивезли ще вчора, а ті, що залишилися, втікають і їх потрібно шукати. 

Бабуся не хоче евакуюватися із затопленого будинку. ФОТО: ЦПР/Альбіна Карман

Також розповідає про бабусю, яка відмовилася евакуюватися. Каже, вмовляли довго, але нічого не вийшло. 

— А ось і вона, — показує на балкон. Бабуся бачить камеру і швидко тікає. 

Під балконом на бабусю дивилися волонтери зі ще одного човна. Напевно, теж намагалися переконати її евакуюватися. 

Волонтери врятували кота 

За кілька будинків чуємо радісні вигуки волонтерів. Врятували кота. Мокру тварину передали з рук в руки з одного човна на інший. Волонтери радісно взялися записувати відео про врятованого кота. 

Ми відрізняємося від росіян. Хоча повторювати це вже немає сенсу, але є ті, хто досі не розуміє. У нас із десяток волонтерів на двох човнах за однією твариною у воду полізуть. І ціннішого, ніж та тварина, для них у той момент немає. 

Денчик. ФОТО: ЦПР/Альбіна Карман

— Якщо тут раптом впасти з човна, можна ж буде встати на ноги?

— Ну ти приколістка! Три метри води, на ноги вона встати хоче, — регоче Денчик. 

Херсон. 8 червня 

Рівень води приблизно такий самий, який ми бачили вчора біля Корабельної площі. Вулиця, якою пливемо, саме врізається у площу. Будинки затоплені під самі дахи. Десь виглядає лише димар, десь — супутникова тарілка. 

По ногах у човні лоскоче листя, яке нападало сюди з дерев. Вода зовсім брудна. Поміж багатоповерхівок пахне терпкістю і бензином з єдиного тут працюючого генератора на восьмому поверсі. 

Денис опускає свій кашкет і воду та одягає назад. Освіжився. 

Пішохідний перехід у Херсоні після підриву Каховської ГЕС. ФОТО: ЦПР/Альбіна Карман

Над затопленим стадіоном проїзд стає ширшим. Не видно ані поля, ані турніків. Тільки дорожній пішохідний знак "обережно діти". Але немає дороги, щоб переходити. 

— Ми тут футбол колись грали, — каже Денчик. 

Тут затоплені будинки наших знайомих, чийсь затоплений "Хамер", вершечок липи, яка вже цвіте і не пахне. Вулиця, якою ще тиждень тому ми прогулювалися, а два дні тому — хоч вже у воді, але ще могли пройти. 

Ворота приватного будинку у Херсоні. ФОТО: ЦПР/Альбіна Карман

— Тут течія, треба справитися, бо так і в Миколаєві виплисти можна, — каже Денчик. 

— Ну, романтік. 

— Ага, Венеція. 

 Щойно ми розвернулися, над головою свист... прильот. 

Дим від прильоту по Корабельній площі під час евакуації. ФОТО: ЦПР/Альбіна Карман

росіяни почали обстріл Корабельної площі під час евакуації мирного населення.  

— Я вже думав воно тут на воді впаде. А я не знаю, чи ми виживемо, якщо воно тут впаде, — каже Денчик. Кішку ми вже не шукаємо. 

Багатоквартирний будинок у Херсоні. ФОТО: ЦПР/Альбіна Карман

Денчик веслував наскільки можна було швидко. Попросив розстібнути бронежилет на випадок, якщо доведеться плисти. Води у човні більшало через інтенсивність руху веслами. Свист над головою чергувався з прильотами. 

— Четвертий… свист, п’ятий, шостий, сьомий, — я вголос рахую вибухи. 

— Зараз сюди прилетить. 

— Треба хоч кудись. Ми звідси випливемо?

— Ні, але треба якесь правило стіни, — каже Денчик і веслує до одного з будинків. Біля сусіднього один човен з людьми вже теж перечікував обстріл. 

Йому телефонують. 

"Гребу нах**", — відповідає коротко і кладе слухавку, — "У них там теж кіпіш на березі". 

На мить у нас з’являється істеричний сміх: "Ух, адреналінчик". 

Берег. ФОТО: ЦПР/Альбіна Карман

Ми бачимо, що на березі теж метушня. Але туди ще потрібно дістатися. Коли знову починаємо веслувати, обстріл продовжується. 

На моторному човні пропливає військовий і каже: "Краще додому, тут у 50 метрах прильот". 

Затоплений будинок, у якому залишились люди. ФОТО: ЦПР/Альбіна Карман

З мокрими речами в руках вибираємося на берег, де одразу ж ховаємося від наступних прильотів. Ні преси, ні такої великої кількості волонтерів, як зранку, уже не було. Переважно військові. 

— Лягайте на землю, не соромтеся, — каже військовий. 

— Всіх прийме за своїх, — додає позитиву одна із волонтерок, що залишилась. 

Присідаю і віджимаю воду з кросівок і шкарпеток. Військові, що рядочком присіли під стіною, здається, просто усміхаються і спостерігають.  

Між прильотами переходимо і лягаємо на підлогу в якомусь закладі неподалік. З нами ще кілька цивільних та собака. У собаки на шиї синьо-жовта стрічка. Не помічала її, поки та тихенько не підійшла, щоб її погладили. 

<span class="ratio ratio-4x3"></span>

Денчика із пошкодженням ноги до лікарні відвозять знайомі. Перелому немає, забиття м’яких тканин. 

Наш човен після невдалої евакуації. ФОТО: ЦПР/Альбіна Карман

Ті херсонці, які не хотіли евакуюватися, і далі залишилися у затоплених будинках, які росіяни ще впродовж кількох годин продовжували обстрілювати.

Голова Херсонської обласної військової адміністрації Олександр Прокудін під вечір прокоментував ситуацію: 

"Жителі Херсонщини не усвідомлюють серйозність рятувальної операції та сприймають її як типову службу доставки продуктів". 

Нагадуємо, 8 червня під час обстрілу, який росіяни здійснили по евакуації мирних людей, поранено 8 осіб. Серед постраждалих є двоє працівників ДСНС, поліцейський, лікар та волонтер з Німеччини.

Евакуювати за чотири дні вдалося 2 352 людини і 550 тварин.

Вечірнє небо над Херсоном 8 червня. ФОТО: ЦПР/Альбіна Карман

Альбіна Карман