Флотський день бабака: боротьба за живучість у Військово-морських силах

"Інтент" продовжує серію нарисів, присвячених військово-морській історії, сьогоденню і майбутньому нашої держави, яка волею долі та географії просто зобов'язана домінувати в північно-західному Причорномор'ї - і на суші, й на воді. Під матеріалом підпис редактора Інтента, фамілія автора не указана з меркувань секретності та безпеки. 

Цей матеріал не аналітика, не занурення в минуле й не хроніка. Це репортаж - дещо перероблений щоденниковий запис сьогоднішнього морпіха. Він вирішив розповісти, що таке боротьба за живучість корабля і як вона відбувається на практиці (у його випадку, на щастя, навчальній). 

Боротьба за живучість - це один із найважливіших напрямів бойової діяльності екіпажу будь-якого військового корабля або судна ВМС. Моряки ще називають її "внутрішнім боєм". "Зовнішній" - це діяльність, спрямована на безпосереднє ураження ворога, а ось коли останній завдає удару у відповідь або першим, приходить час команд живучості. І лише вони здатні врятувати корабель, ціна якого часто порівнянна з річним бюджетом Одеси. А ще всіх людей, які перебувають на борту.  

Дії команд кораблів у разі виникнення аварійної ситуації (вибух, пожежа, надходження забортної води, підвищення концентрації небезпечних газів, викид горючих рідин тощо) описано в кількох статтях Положення про корабельну службу, які моряки мають знати дослівно. І знають. На жаль, це знання не допомогло командам "Слов'янська", "Станіслава" та "Оліференка". Однак багатьом іншим допомогло і допоможе в майбутньому. 

Металевий голос із динаміка змінюється неприємним дзвоном сигнальної системи по всьому кораблю 

- Аварійна тривога! Аварійна тривога! 

Ланки аварійної партії вже готові до роботи. 

- Увага всім! Вибух із правого борту! Пожежа в сьомому відсіку! Групи "Розвідка-1", "Розвідка-2" перевірити першу-другу палуби, "Рубіж-1" - до аварійного відсіку!

"Рубіж-1" - це ми. Командир - хороший і спокійний хлопець Родіон, моторист із "Сімферополя". Я - другий номер, ССОшник Діма - третій. На головах у нас пожежні каски, на боці - радянські ІПи, ізолюючи протигази. Завдання - висунутися двома трапами та невеликим коридором до відсіку, де пожежа, й виконати первинні дії з її ізоляції та перевірки. Командир хапає ручний ствол пожежний морського типу, я - довгий (помилка, треба було короткий) рукав, і ми буквально злітаємо нагору. Поворот, двері тамбура. 

- На раз-два - заходимо! - кричить Родіон. - Раз! Два!

Вриваємося. Тут же починаємо збирати водну лінію: я поспіхом пригвинчую свій кінець рукава до гідранта, третій номер пригвинчує свій - до стовбура. 

Фото: armyinform

І тут пропадає світло. Оживає динамік: 

- "Рубіж-1" перестав виходити на зв'язок, повторюю, "Рубіж-1" перестав виходити на зв'язок! Групі "Вогонь" - висунутися на рубіж! 

Тут ми розуміємо, що в приміщенні повно диму. Трохи лоскоче ніс, але без наслідків. Заходить інструктор: 

- Ви, всі троє, на підлогу, лежати! Очі закрити, зображати непритомність!

Падаємо, лежимо. Диму стає дедалі більше. Минає хвилина, друга. Знову командний пост:

- Температура в тамбурі відсіків сім-дев'ять перевищила 300 градусів. "Рубіж-1" знищено, повторюю, "Рубіж-1" знищено. Групі "Вогонь", терміново створити "Рубіж-2", повторюю, терміново створити "Рубіж-2".

Ми вже двохсоті. Вгоріли від диму, а потім ще й у гриль потрапили. Помилка - залетіли в тамбур, не озирнулися, не перевірили відсічні двері та вентиляцію. Двері були відчинені, з відсіку, де пожежа, пішов чадний газ. Хвилина, і ланка знепритомніла, ще дві хвилини - вогонь і жар. Ми померли... 

Вперше. 

Уже п'ята, напевно, хвилина, а ми все лежимо. Як наказано, задраївши всі дірки. Нарешті відчиняються "броняха" (двері), через них - струмінь води, потім мене витягають сильними руками назовні, волочать коридором. 

- КП, я "Рубіж-2". У мене три "двісті", повторюю, три "двісті".

Надягають петлю з порожнього рукава, обережно спускають трапом...

- Полеж тут поки що, мрець, - ласкаво примовляє хтось.

Я воскрес й знову в "Рубежі-1"

- Аварійна тривога! Аварійна тривога!

Металевий голос із динаміка змінюється неприємним дзвоном сигнальної системи по всьому кораблю. 

Ланки аварійної партії вже готові до роботи. 

- Увага всім! Вибух з лівого борту! Пожежа в машинному відділенні! Потрапляння забортної води в 10-му та 12-му відсіках. Групи "Розвідка-1", "Розвідка-2" перевірити першу-другу палуби, "Рубіж-1" - до машинного відділення, "Вода" - до 10-12-го!

Хапаємо аварійно-рятувальне майно і стрибаємо вниз. Знову тамбур. 

- Родік! Перевірка, озирнутися треба!

- Іване, пам'ятаю- пам'ятаю. На раз-два, уперед!

- Підтверджуємо, на раз-два!

- Раз!

Один запор іде вгору. 

- Два!

Другий. 

Вриваємося! Озирнутися, швидко озирнутися! Так, он двері не замкнені. Підскакую і швидко задраюю. Руку до вентиляції - не працює. Порядок! Споро під'єднуємо рукав до гідранта. Водна лінія готова. Зашибись! Командир: 

- КП, я "Рубіж-1", починаю перевірку аварійного відсіку.

І, не дочекавшись відповіді, підскакує до дверей. Відкриває... Помилка! Не перевірив, не розмістив людей. Звідти полум'я - несильне, але виглядає вражаюче. 

- Шшшш, усім... "Рубіж-1" знищено, повторюю, "Рубіж-1" знищено. "Вогню" створити "Рубіж-2"...

Знову померли... 

...Воскресаємо

 - Аварійна тривога! Аварійна тривога!

Металевий голос із динаміка змінюється неприємним дзвоном сигнальної системи по всьому кораблю. 

Ланки аварійної партії вже готові до роботи.

Увага всім! Вибух із корми! Потрапляння забортної води до відсіків корми. Задимлення! Групи "Розвідка-1", "Розвідка-2" перевірити прилеглі приміщення, "Рубіж-1" - до юта, "Вода" - у готовності!

Хапаємо АРМ і підіймаємося трапом у довгий коридор, біжимо... Тут попереду біла хмара. Тепла... З'являється інструктор. 

Фото: armyinform

- На підлогу, усі троє. Двохсоті!

Оживають динаміки. 

- "Рубіж-1" знищено, "Рубіж-1" знищено! На палубі номер три розрив паромагістралі, повторюю, розрив паромагістралі.

Знову тягнуть, спускають, притуляють, ласкаво погладжують по шолому. Геройські загинув, зварившись живцем... 

- Трясця, і скільки вони ще над нами будуть знущатися? - це не витримав героїчний ССОшник Діма. Між іншим, у Кринки людей переправляє, три бойові виходи за плечима... Я Дункан Мак-Лауд або, скоріше, Філ Коннорс. 

Знов серед живих

- Аварійна тривога! Аварійна тривога!

Металевий голос із динаміка змінюється неприємним дзвоном сигнальної системи по всьому кораблю. 

Ланки аварійної партії вже готові до роботи. 

Йой, я вже не "Рубіж", я "Вода". У загальновійськовому захисному костюмі. Чорт, аби берці не промочити, у мене іншого взуття немає. 

- Вибухи з лівого і правого борту, ураження надбудови. Крен 30 градусів. Пожежа у відсіку 17. "Рубіж-1" - до пожежі, "Вода" - до третьої палуби, встановити місця потрапляння забортної води, приступити до ліквідації.

Біжимо. Ось він, той самий відсік, де відпрацьовується боротьба із затопленням. Курсанти її називають "Ванна кімната". У п'ятницю ми тут працювали, начебто впоралися. 

- На раз-два, заходимо! - кричить командир ланки. - Раз! Два!

Вриваємося, води вже вище щиколотки. Хльостає з великої пробоїни, з труби навпроти та з люка в дальньому кінці. 

Світло блимає та пропадає. 

Командир вмикається по-справжньому. 

- Ліхтарики, на касках, раз! Іване, велику підпірку - сюди. Спочатку робимо цю дірку!

Команда миттєво організовується. Тягну колоду, ставлю. Дошка, клини, пластир, підпора, розпірка. 

- Раз! Раз! - номери гамселять кувалдами.

- Люк задраїти!

Задраюємо. 

- Потім будемо його кріпити. До труби!

Фото: armyinform

Біжимо до труби. Особливий хомут. Потрібно підібрати ключі до нього. Я ставлю ногу на розрив, третій номер біжить за ключами, командир пірнає і починає прилаштовувати цей довбаний хомут. Вода періодично б'є сильним струменем в обличчя мені і йому. Відчуваю, що затікає вже в труси, але тримаю ногу. У Родіона щось не виходить. 

- Дай я покручу! - кричу йому. 

- Давай.

Міняємося. Я пірнаю і судорожно намагаюся підкрутити дві пари різних гвинтів. Начебто виходить. 

- Є!

Тут пішла вода з тоненької труби зверху, там серія малих дірочок. Ну це зрозуміло - чопики, киянками забиваємо. 

З люка починає хльостати так, що рівень води швидко піднімається майже по пояс. 

- На люк, вашу мать!

Усі біжимо туди. Середня колода, дошка під неї, два клини. 

- Раз! Раз! Раз! Раз!

Є! Місцями ще тече, але помпи вже справляються. 

Оживає динамік. 

- Шшшшш! Група "Вода", мати вашу так і так! Чому немає доповіді? Ви живі там?

Командир підбігає до внутрішнього телефону, крутить магнето: 

- Пробоїни між 17 та 15 шпангоутами, між 23 і 21-м, теча з люка, розрив магістралі, розрив малої труби. Усе усунуто, втрат серед особового складу немає! Все ок!

- Покинути відсік дозволяю!

Чорт, я вижив.

День флотського бабака триває 

- Аварійна тривога! Аварійна тривога!

Металевий голос із динаміка змінюється неприємним дзвоном сигнальної системи по всьому кораблю. 

Ланки аварійної партії вже готові до роботи.

- Вибух по правому борту! Пожежа в 5-6-му відсіках, сильне задимлення в носовій частині. Викид хлору! "Розвідка-1", "Розвідка-2", одягнути повітряні апарати, провести обстеження в тому районі. "Рубіж-1", одягнути повітряні апарати, до аварійного приміщення!

О, я знову "Рубіж-1". Знову помремо? 

Біжимо коридором. Ось поворот і той самий страшний тамбур. 

- Приготуватися, апарати по-бойовому!

Входимо. Одразу оглядаємося. Закриваємо всі двері. Перевіряємо вентиляцію. Під'єднуємо рукав води. Командир доповідає на КП.

- "Рубіж-1" до роботи готовий. Приміщення оглянуте.

- Перевірити тиск води в системі!

Я відкручую баранчик до упору. Є тиск!

- Тиск у системі нормальний, - це командир. - Готовий до перевірки дверей.

- Починайте.

Він обережно торкається дверей тильним боком кисті: 

- Гаряче!

Простукує: 

- Води немає.

Знову оживає динамік: 

- Температура в аварійному відсіку підвищується. Вже близько 200 градусів!

Командир: 

- Приступаю до охолодження дверей і перегородок.

І пішов фонтан! Ми залили там усе, поки вода не підійшла до щиколоток. У берцях почало огидно хлюпати. 

- Пожежникам змінити "Рубіж-1"!

Відчиняються двері, заходить пожежна група, і тут... 

Фото: armyinform

- Увага всім! Повітряна тривога, повітряна тривога! Покинути корабель!

Ми тільки вийшли на новий рівень! Йдемо майже розчаровані. 

Тривога хвилин за двадцять змінилася відбоєм, потім були все нові й нові ввідні. Ми впоралися.

День бабака закінчився перемогою життя над смертю. 

Але в реальності так, найімовірніше, не буде. У реальній ситуації матрос ***** уже б відправився до праотців у тому самому першому відсіку, зробивши начебто дрібну, але критичну помилку. Або зварився б живцем у тому коридорі - ця подія від наших дій ніяк не залежала.  Та й взагалі, за певного відсотка пошкоджень корабель гарантовано йде на дно або вибухає. І професіоналізм аварійної партії тут не допоможе ніяк. Це море, це війна. 

Бережи нас Бог від усього цього!  

Утім, сьогодні ми перемогли.

Іван Суданов