Фейки, джинса та недостатня поінформованість як виклики медіаграмотності в регіоні

Одеська обласна організація ВГО "Комітет виборців України" підвела підсумки дослідження ситуації з медіаграмотністю в регіоні, яке проходило з жовтня по грудень 2019 року у форматі фокус-груп на території Одеси та Одеської області.

В рамках проєкту "Протидія дезінформації: регіональний вимір" експерти з медіаграмотності провели фокус-групи в <b>26 населених пунктах Одеського регіону</b>. Серед них: Арциз, Сарата, Березівка, Курісове, Ізмаїл, Татарбунари, Подільськ, Велика Михайлівка, Болград, Роздільна, Любашівка, Рені, Южне, Чорноморськ, Овідіополь, Теплодар, Біляївка, Красносілка, Балта, Вилкове, Кілія, Тарутине, Саврань, Білгород-Дністровський, Ананьїв і Одеса.

У форматі дискусії питання щодо стану розвитку медіаграмотності в області обговорили більше 300 представників, серед яких вчителі, громадські активісти, науковці, працівники мас-медіа, представники органів місцевого самоврядування, профспілок, громадянського суспільства, що мають вплив на формування громадської свідомості та є трансляторами ідей та поглядів.

Можемо зробити висновок, що розвитком питань з медіаграмотності більше цікавляться представники жіночої статі (85% учасників - жінки, 15% - чоловіки). Найактивніше відгукнулись на запрошення педагоги та бібліотекарі (60%), представники влади (25%) та найменше представників було від сфери медіа (5%), інші - 10%. Свої знання (до дискусії) учасники оцінили в середньому на 3 бали (з 5 можливих). Кількість правильних відповідей після проведення фокус-групи зросла майже на 30%.

Відзначимо, що жителі Одеської області чули про заходи з медіаграмотності, в більшості від нашої організації (завдяки попереднім заходам). Наприклад, у Татарбунарах також згадали про сайт СтопФейк, у Курісовому - ресурс VOXCONNECTOR, а в Тарутиному і Роздільній учасники сказали, що чули про поняття медіаграмотність, проте не знали про тренінги, семінари, інші заходи. В Овідіополі, Вилковому та Ананьєві учасники зізналися, що дізнаються про цей напрямок вперше.

Половина учасників чітко розрізняє поняття фейк, пропаганда, маніпуляції, інша - плутається в дефініції понять. 

Учасники найбільші проблеми в дезінформації, що розповсюджується через медіа або соціальні мережі, вбачають:

• у політичному впливі на волевиявлення виборців;
• у створенні соціальної напруги між людьми, які піддаються маніпуляціям та потім конфліктують між собою;
• у спотворенні картини подій в Україні та регіоні, відсутності повної та об'єктивної інформації;
• в маніпуляції виборцями і нівелюванні поваги до влади, особливо місцевої, у провокуванні конфліктів між людьми, які довіряють різним ЗМІ і піддаються на маніпуляції та стають агресивними;
• у викривленні картини світу в свідомості громадян, їх чутливості до маніпуляцій, в обмані людей, які вірять джинсі;
• у шахрайстві через соцмережі з проханням перевести гроші на лікування неіснуючим людям;
• у недовірі населення до ЗМІ (пов'язують це з політичним життям країни);
• у забрудненні інформаційного простору, що веде до деформації свідомості, деградації населення. Люди перестають орієнтуватися в інформаційному просторі, відбувається маніпуляція свідомістю, збільшення напруги в суспільстві, втрата довіри до інформації зі ЗМІ;
• у тому, що дезінформація розповсюджується з метою особистої користі;
• в інтернет-бумах (типу блакитного кита, Пенівайзу, чарівної сови).

Ще однією з проблем вважають необізнаність громадян, недоступність до джерел інформації у людей похилого віку. Людина замість аналізу інформації захищається від неї. Розвиненість країни в свою чергу може підвищити і потреби людини у сфері медіаграмотності.

Найчастіші прояви дезінформації помічені жителями у період передвиборчої гонки (маніпуляції на користь однієї гілки влади), а також ту, що проплачена місцевим бізнесом. 

У Болграді вважають, що панує не так дезінформація як "прикрашання" діяльності. 

В Тарутиному ж зауважили, що дезінформація буває в матеріалах про роботу влади.

Характерним є порушення журналістських стандартів: викладення неповної інформації, висвітлення якоїсь події з одного боку, розміщення публікацій політичних сил, які компроментують їх опонентів (Роздільна). 

Проте учасники фокус-групи в Саврані запевнили, що в місцевих ЗМІ дезінформації немає за рахунок того, що в маленькому населеному пункті всі знайомі і знають, що відбувається, і навіть випадкові помилки одразу виправляють.

У Біляївці учасники згадували дезінформацію і фейки, які розповсюджуються у ЗМІ або соціальних мережах щодо агресії Російської Федерації проти України - "в Україні їдять дітей", "ходять з автоматами", "Правий сектор" тощо. 

У Вилковому немає місцевих ЗМІ, тому були приклади з соцмереж: забагато оголошень про хвороби і прохання допомогти хворим, через що люди вже їм не довіряють тощо. 

У Великій Михайлівці згадували прояви маніпуляцій на всеукраїнському рівні.

Овідіопольці та кілійці прикладів дезінформування не змогли навести.

Учасники багатьох фокус-груп розповіли, що місцеві ЗМІ часто "грішать" необ’єктивними матеріалами на користь місцевої влади.

Учасники фокус-груп у Теплодарі запевнили, що у місцевих соціальних мережах розповсюджується багато фейків, наприклад, що у 8 класі принесли наркотики та роздавали у школі.

На прохання навести приклади фейків, які учасники помічали в публічному просторі, запропоновано такі:

• 200 спалених у Будинку профспілок в Одесі 2 травня 2014 року та "каннібалізм" (Сарата, Подільськ, Білгород-Дністровський);
• В ОТГ треба будувати прокуратуру і ОТГ не буде платити людям пенсію (Татарбунари);
• В Одеській області буде сильний землетрус (Курісове, Рені);
• Березівська міська рада придбала занадто дорогу новорічну ялинку і начебто вкрала гроші (Березівка);
• В парку Ізмаїла вирубали дерева;
• Жовтий сніг - наслідок вибуху на хімічному заводі (Любашівка);
• Про хлопчика, який переміг на міжнародній олімпіаді, а в нас про нього ніхто не знає, із запрошенням його привітати (Роздільна);
• Збір грошей на "допомогу хворим" (Саврань, Балта);
• "Мінування" водоочисної станції "Дністер" (Біляївка);
• Янукович "помер", "розп’ятий" хлопчик (Подільськ).

До проведення фокус-групи близько 70% учасників зустрічалися з терміном "джинса" в медіа. Проте в різних містах рівень обізнаності різний. Наприклад, у Біляївці з 19 учасників тільки один (журналіст) знав, що таке джинса. Як приклад приводилися замовні матеріали без маркування про політиків або кандидатів напередодні виборів, приховану рекламу магазинів, їх товарів, діяльність блогерів у соціальних мережах. 

Кількість місцевих/регіональних медіа, за словами учасників, загалом є недостатньою:

"Видання, які працюють, залежні від представників бізнесу та влади, тому транслюють недостовірну інформацію". 

Більшість новин місцеві жителі дізнаються або із груп у Фейсбуці, або з місцевого сайту. 

Про заходи з медіаосвіти, окрім інформації від тренерів Одеської обласної організації "Комітет виборців України", учасники знають дуже мало. В Саврані про медіаосвіту читали в ЗМІ, але вважають, що в районі такого не існує. В Кілії, Вилковому та Овідіополі почули вперше про медіаосвіту на фокус-групі. Усі учасники виявили бажання надалі відвідувати навчальні заходи, бо вважають, що в сучасному світі такі знання є необхідністю.

Щодо шляхів вирішення проблем з рівнем критичного мислення учасники вважають, що шкільної програми недостатньо, потрібне якісне перенавчання вчителів на державному рівні, також корисні навчальні заходи від третього сектору. Учасники нарікали на низький рівень обізнаності викладачів університетів, застарілі погляди, старі методи викладання, нерозуміння потреб сучасних дітей. Вважають, що цим має займатися держава, а третій сектор і донори можуть їй допомагати освічувати вчителів і молодь, а також інші аудиторії. Потрібно проводити неформальні тренінги, які роблять ГО, але буде добре, якщо вони видаватимуть сертифікати потім, - зауважили учасники.

Одним з важливих питань є підвищення компетенції вчителів, їх перенавчання, забезпечення посібниками, мультимедійними засобами, які будуть цікаві для дітей (ігри, мультфільми тощо), але щоб МОН надав рекомендації цим посібникам, щоб учитель мав повне право ними користуватися.

У Роздільній учасники вважають, що за розвиток критичного мислення повинні відповідати як школа та батьки, так і держава з громадськими організаціями, проводячи відповідні тренінги за цією темою. У Біляївці більшість учасників підтримала тезу про те, що медіаграмотність - це відповідальність самих громадян, які повинні не лінуватися, а ставити питання, аналізувати та думати про те, що вони бачать або чують. Необхідно лише бажання громадянина та розуміння, що бути медіаграмотним - ще не бути ошуканим. Звучала пропозиція проводити на загальноміських заходах тематичні квести з медіаграмотності. Ще одна пропозиція - проводити психологічні курси для мешканців (психологічне здоров'я). Розповсюдження так званих експрес-листів з медіаграмотності.

В Овідіополі говорять про те, що впроваджувати навички медіаграмотності неможливо через відсутність інтернету у школі або через те, що у дітей немає смартфонів, як і в Ананьєві.

В цілому жителі Одеської області прагнуть до знань та просять підвищити рівень інформування про заходи (розсилка на пошту, телефони) та їх частотність: 

"<i>Треба проводити навчальні заходи хоча б раз на 1-2 місяці для різних категорій</i>", - запропонували в Ізмаїлі.

<i>Проєкт проводиться завдяки підтримці американського народу, наданої через проєкт USAID «У-Медіа», який виконується міжнародною організацією Інтерньюз.</i>

<i>                                        </i>