"Для нас це не закінчиться, навіть коли Україна виграє війну": чеченські добровольці

На території Україні чеченські угруповання воюють по обидві сторони - як проти росіян, так і разом з ними. З обох сторін кипить жага кровної помсти. "Для нас це не закінчиться, навіть коли Україна виграє війну. Ми не зупинимося, поки Чечня не стане незалежною", - кажуть ті, хто пліч-о-пліч з українцями боронять нашу Батьківщину. 

Журналісти Joanie de Rijke та Артур Чупригін розмовляли з бійцями батальйону імені Джохара Дудаєва для DeMorgen. Переклад для Інтента Артура Чупригіна. 

Чеченські бійці попросили нас видалити адресу одразу, після того, як отримаємо її. Після прибуття на місце нам потрібно пройти через будівлю з охороною і нас зустрічає у дворі хлопець, який представляється Тором. "Треба бути обережними, навколо можуть бути російські спецагенти. Їх сюди відправляють упродовж 30 років. І вони постійно шукають нас, це точно".

Останнє не є перебільшенням. "Страшні" війська керівника Чечні рамзана кадирова, які воюють на боку росіян, більш відомі як кадирівці, абсолютно відрізняються від чеченських батальйонів, які воюють на боці українців.

Ми входимо до імпровізованого штабу, де бачимо побратима Тора, який зустрічає нас щирою посмішкою. Він називає себе Мага. Обидва служать у складі батальйону імені Джохара Дудаєва, який в Україні з 2014 року.

Зараз українській армії допомагають п'ять чеченських бойових угрупувань, найвідоміші з яких два - батальйон імені Джохара Дудаєва та батальйон імені Шейха Мансура. У групі Тора та Маги 200-300 людей, точної кількості нам не сказали. Мага виконує обов’язки заступника командира, а Тор з його власних слів "просто розумний солдат".

"Наш підрозділ виконує бойові завдання на передовій", — каже Тор. "Ми не можемо точно сказати де, але це, зокрема, і в Бахмуті. Трохи складно, тому що ми волонтери, в нас немає виплат від держави і нас не захищає уряд".

Боротьба почалася не вчора 

Під час чеченських війн 1994-1996 та 1999-2010 років, коли росіяни вторглися в республіку Ічкерія, щоб "звільнити" населення, як і в Україні, понад 30 відсотків населення втекло з країни та розселилося по всій Європі, на Близькому Сході та в Україні. Саме ці люди та їхні нащадки зараз підіймають зброю проти росіян.

Столиця Грозний була повністю перетворена на руїни в 94-95 роках, подібно до сьогоднішнього Маріуполя і багатьох інших міст України. Отже, мотивація чеченських збройних сил зупинити росіян глибока та зрозуміла. "Водночас ми є повноцінною частиною української армії, ми воюємо пліч-о-пліч", — каже Тор. "Ми виконуємо накази, і не можемо діяти повністю за своїм бажанням".

У батальйоні імені Шейха Мансура більше мусульман, ніж у батальйоні Джохара Дудаєва, але в обох групах воюють добровольці різних національностей та віросповідання, каже Тор. "Японці, християни, атеїсти, все і всі вітаються у боротьбі з росією".

Про погану репутацію

Коли ІДІЛ керувала Мосулом і містом Эр-Ракка, то кадирівці мали погану репутацію. Вони були відомі як варвари, які обезголовлювали, ґвалтували та вбивали. "Нам все ще кидають це під ноги", — каже Тор. "Але ми не радикальні джихадисти чи хрестоносці, релігія тут ні при чому. Ми боремося за свободу. Якщо ми зараз не зупинимо росіян, вони скоро будуть на кордонах Європи. Більш того, це для нас не закінчиться, навіть коли Україна виграє війну. Ми не зупинимося, поки Чечня не буде незалежною".

З іншого боку, війська рамзана кадирова, які воюють в Україні, пишаються своїм безжальним іміджем. Їх пов’язують із торішніми вбивствами, катуваннями та зґвалтуваннями мирного населення в Бучі та Бородянці. У той же період кадиров пропонував у своєму telegram-каналі 500 тисяч доларів за командирів "українських націоналістів", включно з батальйоном, де Мага і Тор.

Мага (ліворуч) і Тор. Зображення Артур Чупригін

"Ми ніколи не стикалися з кадировцями на передовій. У березні минулого року вони були в перших рядах тих, хто вчинив воєнні злочини, зараз їх ніде на фронті не видно. Вони присутні на окупованих росією територіях, де ув’язнюють і катують місцеве населення. Вони також хотіли б дістатися і до нас. Наша мотивація у рази сильніша. Ми, як і українці, боремося за свободу, кадировці – за гроші".

400 років боротьби з росіянами 

З розмови стає ясно, що їхні підрозділи фінансово підтримуються волонтерами з усього світу. "З Австралії та Японії, Європи та США". Зараз вони в Києві на короткій ротації, незабаром знову їдуть на фронт на схід України. Місце та час ще невідомі.

Вони і гадки не мають, коли почнеться активна фаза довгоочікуваного українського контрнаступу: "Коли у вересні минулого року почався контрнаступ в Ізюмі, ми до вечора не знали, що нам треба буде виконувати там завдання", - каже Тор. "Це не було так, як усі собі, мабуть, уявляють. За одну хвилину до початку ми почули команду, що нам потрібно готуватися до від'їзду. Навіть наші командири не знали, де ми будемо воювати, поки все це не почалося".

"Ми лише невеликий піхотний підрозділ", - каже Тор. "Але такий, який буде боротися до останнього подиху. Хто вивчав нашу історію, той знає, що ми 400 років воюємо з росіянами. І це не закінчиться, поки ми не повернемо Чечню. Але спочатку Україна". 

Joanie de Rijke, Артур Чупригін