"День без мертвих росіян - це не повний день", - командир підрозділу ЗСУ

Українські війська, які тримають контроль над ключовою вершиною в Донецькій області, радіють кожній невдачі ворога, репортаж від Чарлі Фолкнер і Артур Чупригін для The Times в перекладі для Інтента. 

"Два дні тому був гарний день", — хвалиться Назарій Кішак, у той час, коли його пікап ковзає крізь брудні ущелини до ліній оборони на околицях Вугледара, містечка на вершині пагорба на сході України. Його бійцям у складі 48-го окремого стрілецького батальйону 72-ї мотострілецької бригади на днях вдалося знищити 11 росіян.

"День без загиблих росіян — це не повний день", — каже 30-річний командир,- "Ми вбили близько чотирьох сотень російських військових протягом чотирьох днів минулого місяця і знищили половину їхніх машин. Ми виходили на безпосередній контакт з ворогом, використовуючи протитанкові керовані ракети, кулемети, гранатомети та безпілотники".

Боротьба за Вугледар є ключовою для сил путіна, тому що захоплення міста дасть їм ворота між окупованими росією територіями на півдні та сході. Це битва, яку вони, здається, мають намір виграти за будь-яку ціну, попри зростання кількості загиблих.

Назарій Кішак воює з росіянами з 2014 року. Фото: Чарлі Фолкнер

Минулого місяця російські сили намагалися витіснити українських військових з Павлівки, міста за 4 кілометри на південний захід від Вугледара, але зазнали великих втрат, що змусило Кремль випустити перші офіційні коментарі про масову загибель власних військових з початку повномасштабного вторгнення.

У непідписаному відкритому листі, опублікованому в Інтернеті від військовослужбовців 155-ї окремої гвардійської бригади морської піхоти росії, адресованому Олегу Кожем’яко, губернатору Приморського краю, регіону на далекому сході росії, наступ засуджується як незрозумілий та необґрунтований. "В результаті "ретельно" спланованого наступу "великих полководців" за чотири дні ми втратили близько 300 осіб убитими, пораненими й зниклими безвісти, а також половину техніки", – йдеться в ньому.

Кожем'яко підтвердив значні втрати, але заперечив, що жертви були не настільки великими, ніж зазначено в листі. У Міноборони наполягали, що втрати "не перевищували 1% бойового складу", перекинутого в Україну.

Назарій Кішак добре знайомий з ворогом. Він воює з початку АТО на сході України у 2014 році. Проте, зізнається, що у листопаді битви були напруженими. "Це був сплеск адреналіну. Я молився Богу кожні п’ять хвилин, щоб я та мій підрозділ вийшли живими", — розповів він The Times.

Український військовий із самохідної гаубиці М 109. Фото: Кріс Макграт/GETTY IMAGES

"Я прийняв рішення протримати нашу лінію ще на добу, щоб ми могли замінувати відступи. Не можна просто так відступати, треба залишити подарунки ворогові", – сміючись каже він. "Після того, як ми повернулися, ми спостерігали один вибух за іншим". Лише двоє бійців його батальйону були поранені під час бою з гордістю розповів Кішак. З початку вторгнення він втратив лише одного зі своєї групи.

Олег Жданов, військовий аналітик з Києва, пояснює: "З точки зору української сторони, Вугледар — це найкоротша відстань до Волновахи, через яку є залізнична станція і магістраль. Якби росіяни змогли вибити нас із Вугледара, ми втратили б вогневий контроль над Волновахою та дорогою, що сполучає схід із Запоріжжям. На цей час ми тримаємо їх на контролі.

Якби ми втратили контроль, це дозволило б росіянам транспортувати необмежену кількість запасів. На цю мить ми запускаємо періодичні атаки на Волноваху, а це означає, що росіяни змушені використовувати коротші потяги та в обмеженій кількості, які вони можуть пересувати.
Вугледар часто називають фортецею. У ясний день видно димові труби сумнозвісного меткомбінату "Азовсталь", який став епіцентром битви за Маріуполь. "Географічно це дуже вигідне положення, і важливо зазначити, що Вугледар є найближчим місцем до Маріуполя", — сказав Жданов.

Далі додав: "Якщо українські сили зможуть прорвати російські лінії в напрямку Маріуполя, це призведе до оточення російських сил у Запоріжжі та Херсоні, відокремивши їх від військ у Донецьку та Луганську. Але його втрата, ймовірно, означала б, що російські війська рухатимуться до Курахово, а потім просунуться до Краматорська. Це означало б захоплення Донецької області та можливе оточення наших військ у Мар’їнці та Сіверську".

Поки що Жданов оптимістично налаштований, що Вугледар залишиться в українських руках. На місці, однак, більше обережності. Командир на позивний Басс каже зі свого окопу за 800 метрів від лінії фронту на схід від Вугледара: "Мене трохи хвилює наступ росіян. Звичайно, ми завжди готуємося, поглиблюємо окопи, готуємо вогневі позиції".

Поки він говорив, неподалік було чути артилерійський вогонь. "Останні пару днів вони були підозріло мовчазними, — сказав Басс, та додав,- Вони щойно почали, знову".

Зображення: The Times

По рації надійшла інформація про те, що росіяни розгортають 240-мм 2С4 "Тюльпан" – самохідну важку мінометну систему, найбільшу з тих, що використовуються сьогодні. Вугледар став об’єктом інтенсивних бомбардувань із серпня.

Назарій відкрито говорить про свої занепокоєння. "Співвідношення мінометів 1:7 на користь росіян. Я не впевнений, що ми зможемо їх стримати, тому що у нас не вистачає артилерії. Багнюка дійсно заважає нам", — каже він. Багнюка неймовірно ускладнила в'їзд і виїзд у Вугледар.

"Я вважаю, що поки не варто йти в контрнаступ через багнюку. Будь-який контрнаступ означає втрати, що б не говорила влада, тому потрібно зважити, чи варто воно того. Просто пройти один-два кілометри, чи воно того варто зараз?".

Артур Чупригін, Чарлі Фолкнер