"Був звук як щось летить, ми переглянулися та продовжили", - співзасновник "Зубайстру" про будні стоматавтомобіля

З кінця 2022 року автомобіль мобільної стоматології "Зубайстер" виїжджає ближче до лінії зіткнення, щоб відняти зубний біль та вилікувати гострі стани військових. За один день встигають пролікувати близько 20-30 пацієнтів і це безпосередньо в автомобілі.

<span class="ratio ratio-4x3"><span class="ratio ratio-16x9"></span></span>

Олександр Коссей – співзасновник мобільної стоматології "Зубайстер" розповів Інтенту хто та яку допомогу може отримати безкоштовно, як лікувати зуби під обстрілами та чому виникають труднощі із виїздами.

Розкажіть про те, як пройшов ваш день 24 лютого, чи був очікуваним?

Цей день був очікуваний. Я заздалегідь підготував все для родини, щоб максимально швидко їх забрати з міста. У ніч, коли все відбулося, ми були готові. Я вивіз родину до батьків своєї дружини й цього ж дня повернувся в Одесу.

Своїм товаришам сказав, що можемо на базі наших клінік, розгорнути тимчасові шпиталі, бо в нас є необхідне обладнання, наркозні апарати, інструменти. Тобто ми могли впоратися з легкими пораненнями та допомогти людям, якщо це стане у пригоді. Цього ж дня у своїх постачальників докупив необхідне: перев’язувальний матеріал, медикаменти та готувались на все що могло статися.

Як виникла ідея зробити пересувний стоматологічний кабінет?

Ідея виникла у наших лікарів. Спочатку ми зробили, як то можна сказати, акційну пропозицію - ми лікуємо на базі нашої мережі клінік військових. Якщо гострий біль - безкоштовно, якщо планове лікування - зі знижкою у 50%. Деякі до нас зверталися, ми починали лікувати, а потім їхня коротка відпустка закінчувалася або ж викликали, а проблема залишалася невирішеною.

Фото: Інтент/Наталя Довбиш

Ми вирішили зробити так, щоб ближче до них їздити та максимально швидко робити всю роботу. Тобто близько до лінії фронту. Спочатку домовлялися, щоб нам на базі стоматологічних лікарень дали крісло, де ми зможемо безкоштовно допомагати військовим. На початку минулого літа шукали ми таке місце і було це важко. Тиждень дзвонили усім, кому можливо.

Єдине місце, яке дало нам крісло - шпиталь Міністерства внутрішніх справ у Миколаєві. Там ми працювали із морпіхами та нацгвардійцями. Почали лікувати їх, а потім потихеньку інформація почала розповсюджуватися про нас.

Люди стали дзвонити, запитувати чи можемо ми приїхати до них, чи можуть вони до нас. Коли виникла ситуація з організації, то стало питання побудови спеціального транспорту. Знайшли автомобіль, облаштували його, закупили все. Багато допомогли сторонні люди, які теж давали нам на це гроші. Коли ми облаштували автомобіль, вже почали виїжджати максимально близько до військових, там де вони дислокуються. Спочатку це був Херсон та область.

Як пройшов перший виїзд?

Це зовсім інші формат роботи. Тільки один зі співвласників Сергій Бас мав досвід виїзду, але теж не на автомобілі. Він працював на Сході з 2014 року, там був облаштований кабінет у будинку і він виїжджав лікувати. У такому автомобілі ми були вперше, тому звичайно всім було і незручно і дивакувато. Всі звикали вже у процесі роботи.

Скільки пацієнтів є можливість прийняти за добу?

Ми кожного виїзду приймаємо десь від 20 до 40 осіб. Це середній показник, який ми за день встигаємо. Зараз ми виїжджаємо на добу, по півдню України: Одеська, Миколаївська та Херсонська області.

Ви здебільшого їздите до Херсону. Як ви себе заспокоюєте в умовах обстрілів та як себе ведуть пацієнти під час обстрілів?

Ми завжди просимо надавати нам більш-менш спокійні місця, де максимально рідко щось прилітає. Але все одно, ми потрапляли та під гради, і під міномети. Від цього застрахуватися неможливо.

Одного разу ми лікували в Херсоні хлопців, я та Сергій Бас були в машині, і звук як щось летить - ракета чи літак - невідомо. Ми так переглянулися з ним, подивилися трошки, присіли, але продовжили працювати.

Взагалі-то треба робити, від того що ми кудись будемо тікати, нічого не зміниться. Ми знаємо всі ризики, на що ми йдемо та куди. Усі лікарі, що виїжджають, роблять це абсолютно добровільно, ми нікого не примушуємо.

Як зараз ви працюєте: якась із частин запрошує чи навпаки, ви шукаєте тих, до кого стоматологи ще не їздили?

Насправді це велика проблема. Інформація розповсюджується дуже-дуже важко.

Наприклад, якщо ми звертаємося до верхівок, то ніхто нічого не хоче робити. Ми говорили з усіма структурами, казали про наші ресурси, показували свою роботу. Але інформація ніяк не розходиться.

Першій виїзд "Зубайстера" відбувся 19 грудня минулого року до Херсону, після його звільнення. Перша домовленість була з хлопцями з Херсону, ми їх пролікували. Коли проїжджали усі блокпости, то просто зупинялися, розказували хто ми та що можемо, давали свої контактні телефони.

Я займаюсь координацією всіх процесів, тому зв'язок через мене. Ми щоразу зупиняємося, запитуємо та пропонуємо свою допомогу. Так і збираємо людей. Ми знаємо, що ця допомога потрібна, що бійці потребують нашого перебування безпосередньо біля їх роботи.

Яку допомогу можуть надати у "Зубайстрі"?

Стоматологічна допомога при гострих процесах. Ми просимо тих, хто займається підбором бійців, щоб це були пацієнти з гострими та підгострими процесами. Тобто якщо болить гостро або хронічно, якщо випала пломба, або розкришився зуб.

Надаємо хірургічну і терапевтичну допомогу. Якщо є змога, намагаємось зберегти зуб. Лише у випадках без варіантів обираємо хірургічне видалення. У "Зубайстрі", як і в мережі наших клінік, використовується ця ж абсолютно протокольна ситуація, яка просто перекладається на лікування в польових умовах.

Важливо, щоб після нашого лікування, на другий-третій день, не почалося загострення чи відновилася біль. Звичайно, є ситуації, коли може поболіти після лікування, але більш ніж за рік роботи не було випадків, коли знадобилося щось переробляти.

Намагаємося зробити все якісно, одномоментно. Якщо пацієнт потребує двоетапного чи більше лікування, то збираємо інформацію і ще раз виїжджаємо.

Як діяти військовому, якого застав зубний біль безпосередньо на лінії фронту, коли далеко від медицини чи лікарні?

Насправді знеболенням і рятуються. Не завжди є змога відпустити бійця до лікарні, тому ми виїжджаємо.

Ми не робимо так званий профілактичний огляд всіх, виїжджаємо, щоб допомогти тим, хто вже має проблеми. На місці є якісь медики, яким ми даємо завдання відсортувати людей. Звісно, якщо є час і людина просить подивитися, ми нікому не відмовляємо, але пріоритет - це, по-перше, військові, по-друге, гострі процеси, які потребують негайного лікування.

Ресурс обмежений по лікарях і часу. Алгоритм зазвичай такий: в кінці тижня мені телефонують військові та кажуть, що у них набралася певна кількість людей. Від цієї кількості ми плануємо наступний тиждень та виїзд, кількість лікарів та асистентів. 

Які фактори впливають на погіршення стану зубів?

Це звісно гігієна. Інший фактор - це стрес, який впливає на загострення всіх прихованих процесів. Також вода та їжа, які зазвичай не дуже високої якості. Тому проблеми виходять на поверхню.

Є такий стереотип, що чоловіки побоюються стоматологів. З вами ділилися таким?

Кожного виїзду мінімум одна-дві людини бояться стоматологів. Перший раз, коли ми виїжджали до Миколаєва того літа, то командир морпіхів каже: "Я не знаю, що з ними робити. Танк з кілометра прибити він може, не боїться, а до стоматолога всіма посадками ловив".

З одного боку десь весело, але насправді ті ж морпіхи, яких ми лікували зараз на Сході знаходяться. Ми спілкуємось, вони вдячні, що ми їх пролікували перед тим як вони далеко поїхали. Ті, які боялися жалкують, бо зараз немає змоги щось зробити.

Можливо, є речі, які нам треба додавати готуючи передачі для військових, аби їхні зуби були здорові?

Я не стоматолог, а дитячий хірург, тож можу дати лише елементарні поради. Це гігієна будь-якими підручними засобами - основне, що їх може врятувати від зубних проблем. Навіть найпростіша зубна паста та щітка - збільшує шанси на уповільнення погіршення.

Що для вас найважче та найкраще у цих виїздах?

Найкраще, що коли ми приїжджаємо, хлопці та дівчата нам дуже вдячні. Я дитячий хірург і мені завжди було приємно працювати з дітьми, тому що вони просто природно вдячні.

Тут так само. Вони насправді потребують уваги, як і діти. Кажуть, що не передати ці емоції, тому що про них пам’ятають, безкоштовно допомагають, що дозволяє їм далі працювати. Це дуже приємно.

А що тяжко, то пересуватися. Буває, що ми виїжджаємо дуже далеко, починаючи дорогу рано вранці чи навіть пізно вночі. Дорога може займати по 6-7 годин. Лікарі намагаються відпочивати в машині, як це можливо. Для цього ми придбали мікроавтобус, щоб максимально зручно було пересуватися. І це дає змогу трохи відпочити лікарям, по дорозі до місця роботи та після.

Крім того, що я виконую роль організатора, ще й основну масу виїздів я водій. Коли приїжджаємо, теж хочеться поспати, але я ще і виконую функцію реаніматолога у випадках, наприклад, алергічного характеру. То ж можна прилягти та тут тобі стукають: "У нас проблеми, треба рятувати". Це звісно важко.

Фото: Інтент/Наталя Довбиш

Скільки людей працює на одному виїзді?

Один лікар і асистент. Останнім часом ми намагаємося обрати ще лікаря, щоб це був терапевт і хірург. Взагалі у нас універсальні лікарі, які можуть надати хірургічну та терапевтичну допомогу стоматологічного характеру. Якщо є змога - беремо двох лікарів, щоб вони могли змінювати один одного і якось відпочивати. Бо прийняти таку кількість людей протягом дня - важко.

Що буде з автомобілем після війни?

У нас є інший автомобіль, який нам передали добрі люди з ТОВ "Ралівка". Ми облаштували ще один автомобіль, щоб виїжджати далі за межі Одеської та Херсонської області на Схід. Це дасть можливість робити ротацію лікарів.

Плануємо, що машина буде стояти в якомусь одному місці, лікарі туди будуть приїжджати, бо зараз ми виїжджаємо на добу, потім вертаємося в Одесу.

Багато запитів від лікарів з інших регіонів України, які хочуть і можуть приїхати допомогти.

Щодо долі після війни, можливо, ми будемо виїжджати та надалі лікувати цивільних. Може цей автомобіль здамо в музей якийсь. 

Марія Литянська