"Бібліотеки - місця, де люди спілкуються", - Юліана Амельченко

Бібліотека в сучасному світі змінила свій статус, однак не втратила актуальності. Вона може стати місцем зустрічі. Юліана Амельченко — директорка Одеської обласної універсальної бібліотеки імені М.С. Грушевського, а загалом працює в ній понад 60 років і багаторазово зазначає, як любить її.

Дивіться повну версію інтерв'ю та читайте на Інтенті скорочену про спогади, тепло, бажання бути дотичним та минулі життя.

<span class="ratio ratio-16x9"></span>

Пані Юліано, ви прийшли в бібліотеку у 19 років. Розкажіть, якими тоді були ви, якою була бібліотека? Згадайте трошки цей період. 

Бібліотека була для людей. І багато-багато людей тоді приходили. Але я працювала в книгосховищі. Коли мене перевели в читальний зал на посаду помічника бібліотекаря, я мчалась туди, гублячи взуття. Так мені дуже бажалося туди піти. 

Я любила читати, по-перше. А по-друге — мама не бажала, щоб я працювала в готелі Лондонська. Тому що я була дуже хорошенька дівчинка. І мама хотіла, щоб я прийшла в пристойне середовище. 

Я розумію, що за цей період світ змінився, і роль бібліотеки змінилась, насправді. І я знаю бібліотеку Грушевського, як оцю залу, де проходять події. Які були дні раніше? Який був основний запит в бібліотеці? 

Я працювала і в читальному залі, і працював абонемент обласної бібліотеки. Там було сім кафедр, тому що дуже багато людей бажали взяти книги додому і книга була в одному примірнику. Вони бажали почитати її на місці. Зараз інтернет замінив нам цю працю, але книга пахне по-іншому.  Вона не схожа на інтернет-книгу. Вона дуже гарна.  Я бажала б, щоб всі розкрили та прочитали книгу. 

<picture></picture>
Юліана Амельченко. ФОТО: Інтент / Наталя Довбиш

Розкажіть мені, як з'явилося бажання змінювати бібліотеку. Бо зараз бібліотека досить сучасна, вона схожа, знаєте, наприклад, на європейські,  банально навіть просто по ремонту. Коли почались зміни такі активні? 

Я працювала при багатьох змінах, ви ж розумієте. Але яскраві зміни розпочались в 90-ті роки, коли наша держава стала самостійною. Одночасно з цим я стала директором закладу. Люди почали працювати з інформацією, з інтернетом. Змінився погляд на бібліотеку, він став іншим.  Ми зробили її сучасною. Ми відкриваємо двері для кожного, хто прийшов, радіємо кожному читачеві. І ми радіємо тому,  що усі заходи можуть тут проходити. І зали… ми відкрили музей української книги. Я просто її люблю. Бібліотека повинна бути місцем зустрічі. Я завжди полюбляла бібліотеку, раділа, коли стала змінювати погляд на неї. Раділа тому, що стала директором. Мене ж обрали! Це були перші, мабуть, вибори директора бібліотеки. Я працювала тут завжди. Але коли був Комітет державної безпеки, я якось перекладала Брежнєва, і на мене написали догану. Написали, й мене викликали до КГБ і розповіли, що неможливо так робити. І все ж таки залишилась тут. Написала догану на мене жінка, яку я вважала своїм другом… Я буду згадувати саме початок своєї роботи, коли була важко, коли не було грошей. І я все ж таки казала тоді своїм підлеглим, що головне — це, що про нас розповідали.

А ви не боялися стати директоркою ось коли був цей конкурс? 

Ні, я бажала стати директоркою, тому що тоді вже був інший час. Я бажала, щоб тут переробити так, треба на той час. Я любила бібліотеку завжди. Просто завжди.  І коли була погана, і коли не було грошей на книги.  Весь час все одно я її полюбляла.  Найулюбленіші — старовинні книги. Все ж таки, п’ять тисяч старовинних книг видання 17 століття, 16 століття. У нас півтора мільйона книг. Я щоразу переживаю, щоб їх було все більше і більше, щоб нам давали гроші. Період розквіту – це зараз.

А розкажіть про Одесу. Ви ж виросли тут.  Яка вона для вас? 

Одеса – моє улюблене місто. Не дивлячись на те, що я народилась, коли мама була на гастролях в Харківській області, я весь час проживаю в Одесі. Жила біля скверу Мечнікова, на вулиці Старопортофранківській. 

Чи є певна співпраця бібліотекарів в Одесі?  

Ми є кураторами бібліотек для всієї Одеської області. Зараз їх близько 700.  Вони працюють. Вони дуже сучасні та є притулками для людей, які приходять просто поспілкуватись. Вони є виконавцями проєкту "Ти як?" та "Безбар'єрність". Ми весь час з ними спілкуємось і бачимо, що вони працюють зараз під егідою територіальних громад. І ми все одно весь час спрямовуємо їх на те, щоб вони були помічниками людей. 

Розкажіть трошки про правила відвідування бібліотеки. Ось люди, як я і трошки молодші вже за мене, ми не з цього періоду активного, коли знали, як користуватися бібліотекою… Тобто, я можу, наприклад, створити читацький квиток і брати книжку додому?

Ви можете взяти на 30 днів книгу і ми калькуляцію маємо як на рік — можете записатися. У нас є 19 відділів, вони обслугують багато користувачів. Але ми більше бажаємо, щоб люди приходили до нас на заходи, щоб вони спілкувалися, а не тільки брали книгу додому. Над цим й працюємо.

Марія Литянська