"Балканська технологія": Інтент з'ясував, чи загрожує щось одеським пам'ятникам від захисту мішками та щитами

З початком повномасштабної російської агресії в Україні гостро постало питання захисту від ворожих обстрілів пам'ятників та пам'яток. Й звісно Одеса, де у березні 2022 року чекали на ворожий десант й ворожі кораблі обстрілювали місто, також почали активно вживати заходів для захисту пам'ятників.

Їх обкладали піском, як, наприклад, пам'ятник Дюку де Рішельє, обкладали мішками з піском. Витратили на це тоді 1,2 тисячі мішків, а загалом впродовж року на захист цього пам'ятника витратили 185 тонн піску: у березні поклали 3,5 тисячі мішків по 30 кілограмів (95 тонн піску), а у грудні – три тисячі мішків по 30 кілограмів (90 тонн піску).

Фото: Одеська мерія

Потім до захисту пам'ятників також долучилася громадська організація Museum for Change, яка використала технологію зі зведенням каркасів та прикриття скульптур щитами.

Інтент з'ясував чи можуть  призвести заходи з захисту пам'яток з часом до їхньої деформації, корозії, пошкодження пліснявою або інших пошкоджень. Наскільки великий ризик отримання таких пошкоджень, які саме пошкодження імовірно можуть бути внаслідок тривалого захисту подібними засобами, чи розроблений в мерії план відновлення пам'ятників у випадку їхнього пошкодження. 

Отже, журналісти звернулися до муніципалітету. В мерії нагадали, що з метою недопущення втрати пам'яток весною 2022 року у співпраці з громадськими об'єднаннями "Інститут розвитку Одеси"  встановили захисні конструкції навколо пам'ятників монументального мистецтва: "Діти та жабеня", "Лаокоон", "Ерот і Психея", а також скульптур на території Воронцовського палацу.

"Також силами структурних підрозділів міської ради також було захищено пам'ятник Дюку де Рішельє.   Пізніше за фінансової підтримки ЮНЕСКО та сприяння громадського об'єднання "Museum for Change," були захищені скульптури "Лев і Левиця" в Міському саду та на Привокзальній площі, "Петя і Гаврик" на площі Віри Холодної, "Пам'ятник жертвам голокосту та в'язням гетто" у сквері Прохоровському. Під час встановлення захисних конструкцій була застосована технологія, розроблена українською фірмою "BALBEK". Зазначена технологія побудована за принципом двох деревʼяних каркасів, між яким розташовують мішки з піском", - розповіли в мерії. 

Фото: Інтент/Наталя Довбиш. 

Там також наголосили, що захисні конструкції над пам'ятниками Одеси встановлювалися після аналізу та вивчення світових прикладів укриття для захисту від уражень вибухової хвилі, уламків тощо.

"Таким чином встановлені в Одесі укриття відповідають наступним функціональним вимогам: мінімальне втручання в конструктив пам'ятника; можливість не обтяжувати пам'ятник під час реалізації та експлуатації; доступ до контролю й обслуговування пам'ятника; статична стійкість; довговічність; бюджетність та естетичність", - зазначили в муніципалітеті.

Для укриття пам'ятників, як стверджують в мерії, використані матеріали (мішки з піском, щити з бакелітовою фанерою, профлисти), що за своїми фізичними властивостями відповідають технічним вимогам, таким як: вогнетривкість; підвищена стійкість до перепадів температури й впливу вологи; сумісність із фізичними й хімічними властивостями пам'ятника.

"Весною 2024 році за цією ж технологією за кошти ЮНЕСКО були встановлені захисні укриття для пам’ятника Отаману Головатому у сквері Старобазарному та мармурової скульптури ХІХ століття "Купальниця"(вул. Леонтовича, 11 на території туберкульозного диспансеру)", - розповіли в мерії.

Також Інтент звернувся до Museum for Change за коментарем щодо тієї технології, яку використовували під час захисту пам'яток. 

Museum for Change — громадська організація, заснована 2017 року з метою розширення можливостей музеїв Одеси та підтримки їхніх зусиль у сфері комунікації та фандрейзингу. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну основним завданням організації є підтримка українських культурних інституцій у збереженні їхніх колекцій та команд під час війни шляхом налагодження партнерства з міжнародними організаціями та приватними донорами. З 24 лютого 2022 року підтримали понад 70 культурних інституцій у семи регіонах України у партнерстві з ЮНЕСКО, фондом ALIPH, Cultural emergency response, House of Europe, Гете-Інститутом, Всесвітнім фондом пам'яток та приватними донорами.

"Та методологія, якою користуємося ми у Museum for Change, запозичена з інших країн, зокрема Балкани та інші регіони, в яких були військові конфлікти. Якщо подивитися фотографії, то можна побачити, що за цією методологією, мішки не торкаються власне скульптури. Конструюється внутрішній каркас навколо об'єкта і зовнішній, а вже між ними розташовуються мішки з піском. Загалом скульптури та пам'ятники, створені для публічного вуличного простору, є більш стійкими до зовнішніх умов, таких як волога, корозія, пліснява. Львів розв'язує це питання по-іншому: вони створили конструкції з сіткою навколо скульптур. Ми теж приглядаємося до цієї методології, але сітка не захищає від посічення уламками ракети. Натомість мішки з піском захищають добре. Звісно, не від прямого влучання, але від значних уражень уламками снарядів. Ми постійно обговорюємо це питання з партнерами й організаціями поза межами України, які мають схожу експертизу, і це ще питання в процесі вирішення. Оскільки ми не можемо прогнозувати, скільки триватиме війна, то один з варіантів — це демонтувати визначні пам'ятники з публічного простору і перенести їх до музеїв та сховищ. Розгляд таких різних підходів — це робота, яка триває. І ще один важливий момент: з тих об'єктів, які укривали саме Museum for Change за підтримки Надзвичайного фонду спадщини ЮНЕСКО, тільки один має статус пам'ятки й знаходиться під охороною держави. Це леви у Міському саду. А, наприклад, леви на Старосінній площі визначна скульптура Йосифа Мормоне такого статусу не мають. Це теж питання, яке потрібно вирішити на рівні міської влади" — розповіла співзасновниця ГО Museum for Change, заступниця директорки з розвитку Одеського національного художнього музею <b>Олександра Ковальчук</b>.

"Леви Мормоне" фото Одеський портал

25 січня 2023 року, через 11 місяців після початку повномасштабного військового вторгнення, центр Одеси включений в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Історичний центр міста-порту Одеси восьмий об'єкт України у списку

Питання про включення центру Одеси в список Світової спадщини ЮНЕСКО підіймався неодноразово, вперше про це заговорили ще в кінці минулого сторіччя. Цей крок кожен раз відкладався по об'єктивнім або суб'єктивним причинам.

З ЮНЕСКО у нашої країни давні й досить плідні зв'язки, але у списку до кінця січня знаходилося всього сім українських об'єктів. Для порівняння у лідерів списку Італії та Китаю 58 та 56 об’єктів відповідно, у Польщі – 17, Болгарії – 10.

Світова спадщина ЮНЕСКО (англ. World Heritage) — це природні або створені людиною об'єкти, пріоритетними завданнями стосовно яких, на думку ЮНЕСКО, є їх збереження і популяризація в силу особливої культурної, історичної або екологічної вагомості.

А у квітні 2024 року в Одесі розширили зону історичного центру, який є об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. 

До історичного центру міста  відноситься територія у межах вулиць Приморська – Лідерсовський бульвар – Леонтовича – Пантелеймонівська – Старопортофранківська – Балківська.

Буферна зона охоплює фактично усе узбережжя Великого Фонтану до мису Великий Фонтан і до вулиці Фонтанська дорога, до Пантелеймонівької. Також до буферної зони входить фактично весь Одеський порт включно з територією колишнього судноремонтного заводу, до вулиці Приморської. Таким чином буферна зона впритул примикає до зони центру і доповнює його.

У серпні 2022 року Одеський міський голова Геннадій Труханов розпорядився актуалізувати мапу тимчасових споруд в місті в найкоротший термін. 

Ми створили цей матеріал як учасники мережі "Вікно Відновлення". Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.

Кирило Бойко