Зниклий під час окупації Херсонщини хлопчик опинився у російському дитбудинку

Семирічний Остап Тополін з Олешок після початку війни опинився в росії, втративши дім і батька. Нині він перебував у російському дитячому будинку і потрапив на платформу для усиновлення.

Про це йшлося у розслідуванні Texty.org.ua.

Дослідження журналістів показало, що десятки тисяч українських дітей, серед яких і хлопчик з Олешок Остап Тополін, опинилися на території росії після повномасштабного вторгнення. За оцінками омбудсмена Верховної Ради України, понад 150 тисяч дітей були вивезені, а портал Діти війни задокументував майже 19 500 випадків. Проте офіційно опубліковано фотографії менш ніж тисячі дітей, що стало важливим інструментом для їхнього пошуку.

Остап народився і ріс в Олешках. Коли йому було п’ять років, померла його мати, і хлопчик залишився під опікою батька Василя Тополіна та його цивільної дружини. До лютого 2022 року Остап навчався у місцевій школі і активно брав участь у святкуванні Дня національної єдності — його фотографія у вишиванці стала першою відправною точкою для ідентифікації.

Після вторгнення місто швидко опинилося під контролем російської армії. Батька Остапа кілька разів затримували, а після останнього звільнення він разом із сином зник. За даними розслідувачів, родину вивезли углиб росії — приблизно до Нижнього Тагілу у Свердловській області, де батько і син отримали російське громадянство в прискореному порядку.

У червні 2023 року будинок родини в Олешках був остаточно зруйнований через затоплення після підриву Каховської ГЕС. Восени 2023 року батька Остапа знайшли мертвим у лісі поблизу Нижнього Тагілу. Причина смерті офіційно не повідомлялася.

Після цього хлопчик потрапив до російського дитячого будинку, а в грудні 2023 року його анкета з’явилася на платформі для усиновлення. В анкеті не зазначалося, що він громадянин України. Журналісти ідентифікували Остапа за фотографіями, підтвердила його вчителька з української школи, а остаточно впевненість у тож самості дітей надали російські публікації, де згадували померлого батька.

Раніше життя Остапа було звичайним: батько тримав теплиці, заробляв продажем овочів та квітів, разом з сином проводив час на риболовлі, а мачуха допомагала в навчанні. Перший рік у школі став останнім, коли він міг навчатися рідною українською мовою. Після початку війни родина змушена була переїхати, залишивши дім, город, друзів і шкільне життя.

Як зазначають журналісти, у Нижньому Тагілі хлопчик зазнав ідеологічного перевиховання в дитячому будинку, де його примусово брали участь у святкуванні Дня захисника Вітчизни та інших державних заходах.

Останні підтверджені дані про Остапа датуються серединою 2024 року. Його анкета для усиновлення зникла, і точне місцеперебування невідоме. Експерти відзначили, що, хоча українські органи та приватні ініціативи змогли повернути понад тисячу дітей з окупованих територій, масштаби проблеми величезні — сотні тисяч дітей залишаються під контролем росії, і шанс повернення таких, як Остап, залишається низьким.

Десятки тисяч українських дітей викрадають та насильно вивозять до росії, щоб позбавити їх рідної ідентичності. Одним з них став і Микита, якого бабуся змогла повернути додому після місяців пошуків і боротьби з окупаційною системою.

Анна Бальчінос