28 грудня 2017 р. 09:29
«Мова ворожнечі», яку продукують самостійно чи транслюють від чиновників засоби масової інформації, має величезний вплив на формування інформаційного простору та радикалізацію настроїв у суспільстві
Найперше, що потребує журналістська спільнота в цьому контексті – це навчання та просвіти з питань уникнення «мови ворожнечі» в публікаціях. Також це необхідність широкої відкритої дискусії щодо такої непопулярної теми та формування чіткої спільної позиції щодо недопустимості будь яких проявів «мови ворожнечі» в ЗМІ. Це основні висновки дискусії у форматі круглого столу, який відбувся 22 грудня 2017 року в місті Одесі.
Круглий стіл «Мова ворожнечі в місцевих ЗМІ: як виглядає та як протидіяти?» пройшов 22 грудня 2017 року в м. Одесі, в приміщенні Одеської обласної бібліотеки ім. Грушевського. Обговорення було організовано Одеською обласною організацією ВГО «Комітет виборців України» з метою презентації, привернення уваги та обговорення проблем використання в засобах масової інформації «мови ворожнечі». Найголовнішим завданням заходу було спровокувати дискусії в медіапросторі щодо таких непростих тем, як «мова ворожнечі» в ЗМІ. Участь в роботі «круглого столу» прийняли редактори та журналісти місцевих ЗМІ з Одеської, Миколаївської та Херсонської областей, експерти, правозахисники, представники Моніторингової місії ООН з прав людини та місії ОБСЄ.
На початку круглого столу для представників ЗМІ була проведена прес-конференція, на якій представили результати впровадження ініціативи з протидії «мови ворожнечі» в засобах масової інформації – зокрема, результати проведеного моніторингу та навчальної програми. Як зазначив керівник ініціативи Ігор Бринош, поштовхом до її впровадження стала антиромська риторика в ЗМІ після подій в Лощинівці. На жаль, тема «мови ворожнечі» щодо ромів протягом наступного часу також являлась однією з центральних – «ця «платівка» крутиться і надалі, випльовуючи яд мови ворожнечі в інформаційний простір». Тематична програма круглого столу складалася з двох основних блоків - презентації та обговорення результатів досліджень щодо використання українськими засобами масової інформації «мови ворожнечі», а також презентації та обговорення необхідності навчання та просвіти журналістів в сфері «мови ворожнечі».
У своєму вітальному слові, голова Одеської обласної організації «Комітету виборців України» Анатолій Бойко підкреслив, що тема «мови ворожнечі» в ЗМІ вибрана не тому, що ми вважаємо мас-медіа винуватцями в цій ситуації чи якось демонізуємо їх. Просто ЗМІ – це найбільш видима сфера цієї проблеми, а матеріали ЗМІ здійснюють найбільший вплив. «З іншого боку, ЗМІ могли б стати провайдерами і взяти на себе місію та задати тон очищення нашого спілкування та інформаційного контенту від «мови ворожнечі». Але в першу чергу, необхідно усвідомити такі проблеми. Найголовніше наше завдання – поставити питання «мови ворожнечі» в ЗМІ на порядок денний, пробудити перші імпульси в журналістському середовищі, що цим питанням потрібно займатися».
Виступи спікерів заходу відкрив заступник голови Одеської обласної організації «Комітету виборців України» Ігор Бринош, який коротко представив основні висновки моніторингу ЗМІ на предмет використання «мови ворожнечі». Повний звіт, інфографіки, практичні кейси використання та впливу мови ворожнечі будуть представлені в окремому виданні (українською та англійською мовою). За мету дослідження було поставлено не звинувачення конкретних ЗМІ у використанні «мови ворожнечі», а максимально практична демонстрація негативного впливу «мови ворожнечі» та застереження представників ЗМІ від її використання. Пріоритетом дослідження було не показати набір сухої статистики використання ЗМІ «мови ворожнечі» (хоча вона також є у вигляді інфографіки), а описати її використання та вплив у вигляді конкретних практичних кейсів (зокрема, розкриття журналістами етнічної приналежності підозрюваних, застосування «мови ворожнечі» щодо ромів, ЛГБТ-спільноти, біженців, політичних опонентів, священнослужителів окремих конфесій та інше).
Найголовніші висновки торкалися того, що сьогодні «мова ворожнечі» стала особливо небезпечною через швидкість її поширення в мережі Інтернет та швидке переростання в більш жорсткі форми. Крім того, «мова ворожнечі» з публікацій в ЗМІ дуже швидко переходить «на вулицю». Зафіксовано високий рівень використання «мови ворожнечі» українськими засобами масової інформації – найбільше он-лайн виданнями, середній показник в телеканалів, найменше «мови ворожнечі» - в друкованих ЗМІ. Можна говорити, що в Україні «мова ворожнечі» з маргіналізованого статусу перетворюється на елемент спілкування, значну роль в чому грають сучасні медіа. Об’єктами «мови ворожнечі» стали групи, відмінні найчастіше за територіальним походженням, політичними та соціальними поглядами, етнічною приналежністю та гендерною ідентичністю. Серед зафіксованих найбільш поширених об’єктів «мови ворожнечі» в ЗМІ можна виділити «лідерів»: це російсько-українські відносини в широкому розумінні, роми, представники ЛГБТ-спільноти, біженці. Російсько-українські відносини (включаючи росіян, проросійських прихильників, УПЦ МП) становлять близько 40-50% відсотків зафіксованих фактів «мови ворожнечі».
За даними моніторингу, переважна більшість використання «мови ворожнечі» відбувається не в журналістських словах, а в цитуванні – виступів чи висловлюваннях політиків та чиновників. Однією з центральних тем є проблема заголовків - аби привернути увагу, багато журналістів та видань йдуть на використання гучних та яскравих провокативних заголовків та ілюстрацій (фото). Як показали результати моніторингу, в близько 60% публікацій, «мова ворожнечі» (вся або більша її частина) міститься саме в заголовковому комплексі. В багатьох публікаціях ЗМІ дається вказівка етнічної належності підозрюваних, якщо ті належать до етнічних меншин (хоча, як правило, за скоєння злочину українцем чи росіянином, етнічна належність не вказується). Такі дії приводять до криміналізації представників цілих етнічних груп у масовій свідомості – передусім ромів та вихідців з Кавказу.
Результати проведеного моніторингу також свідчать про те, що в контексті сучасних соціально-політичних умов, відсутність дієвої стратегії модерації читацьких коментарів може призвести до активного використання «мови ворожнечі», навіть у разі збалансованого висвітлення інформації з боку редакції. Якщо ж в основній публікації все ж присутня «мова ворожнечі», то наявні коментарі завжди носять більш жорстку форму «мови ворожнечі». Але «мова ворожнечі» не лише породжує агресію та злість, а й може підштовхувати до відповідних агресивних дій і багато коментарів до них закликають (в тому числі заклики до фізичної розправи).
Юлія Лісова, адвокат, експерт-тренер Ради Європи з освітніх програм для адвокатів та юристів, відмітила те, що застосування ст. 161 Кримінального кодексу України залишається неефективним засобом протидії «мові ворожнечі». Ускладнено це не лише формулюванням складу злочину, а й тією обставиною, що відкриття кримінального провадження за ознаками порушення цієї статті можливе лише в порядку приватного обвинувачення.
«Але я бачу більше перспектив в неправових механізмах вирішення, і тут питання до журналістської спільноти, наскільки вони готові бути нетолерантними до колег, які продукують мову ворожнечі». З іншого боку, необхідно відмітити посилення повноважень Національної Ради з питань телебачення та радіомовлення у сфері протидії «мові ворожнечі», створення Незалежної медійної ради. План заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року також містить в собі положення щодо протидії «мові ворожнечі». Також, треба підкреслити, що в Україні досі відсутня державна навчальна та просвітницька програма у сфері протидії «мові ворожнечі».
Валерій Болган, головний редактор видання "ІзбірКом", координатор одеського Центру публічних розслідувань, викладач факультету журналістики НУ «Одеська юридична академія», коротко представив результати навчальної програми з протидії «мові ворожнечі» в ЗМІ, яка пройшла протягом листопада 2017 року в трьох містах України та передбачала проведення тренінгів та практичну роботу їх учасників. Також експерт зазначив, що «просвіта та навчання є не просто необхідними, вони вже давно назріли. Багато журналістів не лише допускають мову ворожнечі, але і вважають що її обговорення не надто й потрібно. Хочу всіх журналістів закликати до відповідальності, особливо редакторську спільноту».
Надалі спікерами на заході виступили представники практичних ініціатив журналістів, які отримали фінансову підтримку в рамках навчальної програми.
Олександр Галяс, Тамара Гладка, ініціатива «Hate speech» проти свідомого вибору: небезпека та протидія (м. Одеса):
«Ми помітили, що акцентування уваги до можновладців в аспекті як вони одягаються, виглядають та куди ходять, ніяк не сприяє розумінню широким загалом оцінки їх справжньої ролі. І це впливає на політичний вибір громадян». Серед рекомендацій було озвучено, що комісії з журналістської етики мають, нарешті, з аморфних, частіше за все суто формальних, структур перетворитися на дійові органи впливу. До роботи цих комісій, разом з авторитетними журналістами, треба широко залучати і молодь, навіть студентів (брак досвіду молоді люди компенсують свіжими знаннями та бажанням застосувати їх на практиці).
Євгенія Вірлич, ініціатива «Подолання «мови ворожнечі» з тимчасово окупованим Кримом в он-лайн - ресурсах Херсонщини» (м. Херсон). За результатами дослідження виявлено часте використання терміну «біженці» замість «переселенці» або «внутрішньо переміщені особи»; різкі вислови на адресу мешканців Криму за етнічними та релігійними ознаками; обурення мешканців материкової України через ускладнення документообігу. Також є велика необізнаність чиновників щодо питань Криму. Переважно інформація про Крим обговорюється кримчанами в закритих та таємних групах і дуже рідно виходить на простори ЗМІ.
В’ячеслав Головченко, ініціатива «Контент-аналіз задля протидії «мови ворожнечі» до суду та слідства в миколаївських ЗМІ» (м. Миколаїв):
«За три місяці провели аналіз трьох найбільш популярних миколаївських он-лайн видань – на жаль, лексика до суду та слідства дуже некоректна. Думку правоохоронних органів та адвокатів транслюють з порушенням журналістських стандартів. Проблема в тому, що українські журналісти не можуть працювати як власне журналісти з зали суду. Будемо готувати навчальну програму – як коротку програму додаткової підготовки, щоб матеріали, які виходять з суду, були юридично точними та без емоцій. Сьогодні для журналістів викривити факти про засідання або нагородити суддю «Х» різними епітетами – це не поодинокі випадки».
В ході дискусії піднімались питання боротьби з «мовою ворожнечі» з боку чиновників та офіційної влади; робота в сфері соціальних мереж та Інтернету (оцінка загроз, боти, модерація, правове регулювання). Було досягнуто спільного бачення, що підняті питання «мови ворожнечі» в ЗМІ мають більш глибинну природу – це базові стандарти журналістики, етичні цінності, відношення до професії та соціальна відповідальність. Найперше – необхідно виносити ці непопулярні питання для широкої дискусії, не замовчувати. Олександр Галяс: «Головне, що ми почали говорити на цю тему – між собою, в публічному просторі, в колі представників з різних регіонів України».
По закінченню обговорення учасники переглянули український документальний фільм «Живі й нескорені», який показує полюси українського суспільства: хор російської общини «Жива пам’ять» та співочу чоту націоналістів ОУН-УПА «Нескорені», яких об’єднує Червоноградський народний дім на Львівщині (з програми XIV Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини DOCUDAYS UA). Також учасники обговорення змогли ознайомитись з виставкою плакатів «Довіряй, але перевіряй», яка розмістилась на першому поверсі бібліотеки ім. Грушевського. На 30-ти плакатах розмістились роботи українських художників та художниць з клубу ілюстраторів Pictoric, в яких розкрито теми цензури, пропаганди, свободи слова, фейкових новин, інформаційної війни, критичного аналізу медіа-повідомлень, зв’язку влади та медіа, соціальних мереж і суспільного телебачення.
Увечері того ж дня, в бібліотеці ім. Грушевського відбулась розмова з Борисом Херсонським (професором психології, поетом, перекладачем, кандидатом медичних наук) щодо медіаграмотності в українському суспільстві. Розмову модерувала Світлана Бондар – медіакритикиня, журналістка, головна редакторка онлайн-видання «Оріnion».
В ході розмови не оминули і питань «мови ворожнечі» в ЗМІ. На запитання, в чому найбільша небезпека використання слів ворожнечі, Борис Херсонський зазначив:
"Мені здається, що ці слова обслуговують агресивні стереотипи, які вже є у суспільстві. Коли кажуть ром – це схоже на Рим, романську культуру. Але якщо кажуть циган – то ми вже бачимо тих жінок, які гадають, конокрадів… Коли ви кожного дня читаєте в газетах, який злочин вчинили «лица кавказской национальности» - то ти дивишся на них вже з підозрою. І вже зникають вірмени, а з’являються «хачі»…вже немає грузина – є «кацук», немає азербайджанця – є «азер». І це заголовки ЗМІ…"
Круглий стіл проведений Одеською обласною організацією ВГО «Комітет виборців України», в рамках ініціативи «Мова ворожнечі» в українських ЗМІ: ідентифікація та протидія», за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.