Завдяки Громадському центру правосуддя уродженця Одещини не видворили незаконно з України

У вівторок, 3 березня, П’ятий апеляційний адміністративний суд ухвалив апеляційну скаргу міграційної служби залишити без задоволення та підтвердити правоту позиції клієнта Громадського центру правосуддя, яку встановив 22 жовтня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд.

Про це повідомляє Одеська обласна організація Комітет виборців України.

За позовом клієнта правової радниці Громадського центру правосуддя, адвокатки Юлії Лісової, людині вдалося уникнути незаконного видворення з України.  

Згідно з оскарженим рішенням міграційної служби, чоловік повинен був виїхати з України протягом одного місяця. Це при тому, що він народився в Україні, все своє свідоме життя проживає в Україні, має свій власний будинок, офіційно займається підприємницькою діяльністю, сплачує податки, має родину, розмовляє українською. Нам вдалось переконати суд у незаконності дій міграційної служби. Судом скасовано вказане рішення міграційної служби, яке тягнуло за собою видворення громадянина.

Чоловік, народжений в Одеській області, частину свого дитинства провів з родиною в РФ, де у 14 років і отримав паспорт РФ. Але повернувшись в Україну, вирішив, що хоче проживати тут. Звернувшись до міграційної служби за оформленням свого перебування в Україні і діючи за рекомендаціями працівників міграційної служби, він подав документи не на підтвердження свого громадянства за народженням, а на дозвіл перебування в Україні як іноземця. Міграційна служба надала йому такий дозвіл. Через декілька років міграційна служба «з'ясовує», що цей чоловік народжений в Україні і в розумінні українських законів є громадянином України, відповідно йому необхідно оформлювати громадянство, а не дозвіл на імміграцію. Йому пропонується подати документи на громадянство.

Але з 2014 року громадянство йому не оформлюється з вини міграційної служби (документи втрачаються, клієнт вимушений подавати їх повторно, після чого вони тривалий час не розглядаються). Замість того, щоб зробити все для усунення своєї помилки, Міграційна служба приймає рішення позбавити чоловіка і того єдиного дозволу на перебування в Україні, який у нього був - скасовує йому дозвіл на імміграцію і не надає громадянства. І, увага, пропонує виїхати за межі України і в'їхати знов для того, щоб заново розпочати процедуру оформлення громадянства. Враховуючи те, що в нього скасований дозвіл на імміграцію, тобто немає законних підстав для перебування в Україні, він ймовірніше за все отримав би заборону на повторний в'їзд в Україну (де у людини родина, робота, дім).

Коментар клієнта: «У міграційній службі мене «годували» обіцянками. Я дзвонив по всім номерам, і особистим, і офіційним, але ніхто не відповідав. Особисто звертався по адресами, їздив неодноразово, але інспектори не знаходили особисту справу. При кожному звертанні до інспекторів «ОВІР» ніхто не міг мені пояснити чому так, вони навіть не знали де мої документи. Нарешті 18.06.2019 року я знову навідався до Одеси і після 3- годинного очікування отримав довідку, що моя посвідка скасована. Характерно, що ніхто нічого не фіксує, коли прийняті документи, коли видані. Інспектор  мені повідомила, що я мушу покинути Україну назавжди, тобто мене мають депортувати. Я - Українець. Я народився в Україні, прожив тут 20 років. Тут мої всі рідні: мати, тато. Я підприємець, який з 2013 року справно сплачую податки. Я патріот України і законослухняний громадянин. В мене тут дружина і своє майно. Чому мене хочуть депортувати на незрозумілий термін? Мене в Росії ніхто не чекає, тут у мене все. Чому із-за халатного відношення державних працівників, я повинен покинути все. На якій підставі?».

На щастя, клієнт не став виконувати «рекомендації» міграційної служби, а звернувся за правовою допомогою до Громадського центру правосуддя і як результат - залишиться в Україні разом з родиною. Але розглядом у суді першої інстанції справа не завершилась. Незважаючи на законне та мотивоване рішення, яким дуже ретельно та зрозуміло виписані порушення, які допустила міграційна служба, остання все одно оскаржила його в апеляційній інстанції. При цьому слід мати на увазі, що за подачу апеляційної скарги міграційна служба, крім затрат часу та людського ресурсу, витрачає ще бюджетні кошти на сплату судового збору. Тобто, заміть того, щоб визнати та виправити помилку ще до судового розгляду, міграційна служба запускає судову процедуру на сьогоднішній день на двох інстанціях, витрачаючи при цьому гроші платників податків та завантажуючи суд.

3 березня 2020 року ухвалою П’ятого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу міграційної служби залишено без задоволення та підтверджено правоту позиції клієнта Громадського центру правосуддя, яку встановив 22 жовтня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд. Разом з тим, неможливо не звернути увагу на послідовну позицію міграційної служби, яка полягає у поверхневому підході до вирішення запиту від громадянина, який звертається до них для вирішення свого питання. Під час розгляду справи у суді, представники міграційної служби демонстрували небажання вирішити проблему, а бажання виправдатись. Тому їх тези зводились до аргументів, чому вони не несуть відповідальності за прийняте рішення. На запитання, чи розуміють вони наслідки скасування дозволу на імміграцію  для громадянина, який все своє свідоме життя провів на території України, представниця міграційної служби відповіла, що не є завданням державного органу аналізувати наслідки прийнятого ним рішення.

У цьому контексті наголошуємо на вимогах законодавства щодо діяльності та рішень державних органів (зокрема, статті 2 Кодексу України про адміністративне судочинство): «У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: … обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія)».

Громадський центр правосуддя буде надалі продовжувати свою роботу у напрямку формування відповідального та клієнтоорієнтованого ставлення представників державних органів до вирішення запитів громадян, зокрема з урахуванням наслідків прийнятих або неприйнятих рішень.