Ветеран з Донеччини дослідив коріння своєї родини на Одещині

Ветеран і активіст Дмитро Глазун дослідив коріння своєї родини на Донеччині та  Одещині, відкриваючи забуті трагедії українських сіл XX століття. Його шлях від дитинства до громадських акцій стає символом боротьби українців за пам’ять і національну ідентичність.

Про це йдеться у документальному фільмі "Поверни собі свій рід" Громадської організації "ХАЩІ".

У новому документальному фільмі, що поєднує терикони Донбасу та степи Одещини, розповідається історія Дмитра Глазуна (Глазунова) — ветерана, активіста та нашого друга.

<picture></picture>Архівні фото. Скриншот: ГО "Хащі"/youtube

Виходець із Донбасу, він починає досліджувати власне коріння завдяки фанатському руху ФК "Шахтар", що стає для нього ключем до розуміння історії родини та багатовікових трагедій українського народу. Його шлях стає водночас особистою сагою і символом боротьби українців за ідентичність та незалежність.

Фільм показує історію через розмови з Дмитром та його родичами, а також через зйомки в місцях ключових подій його життя. Глядачі стають свідками масштабних історичних процесів — розкуркулення, знищення українського села, переселень і репресій, які відбувалися протягом XX століття та досі впливають на сучасну Україну.

<picture></picture>Дмитро Глазун і журналіст. СКРИНШОТ: ГО "Хащі"/youtube

Дмитро розповідає, як у дитинстві на Донбасі поняття національної ідентичності для нього майже не існувало: він говорив російською, не знав, як відповісти на питання про національність у школі. Пробудження свідомості відбулося пізніше, коли він зацікавився історією своєї родини та власним корінням.

Бабуся Дмитра була українськомовною, але після переїзду на Донеччину змінила мову, що ілюструє складний процес русифікації регіону. Фільм детально досліджує історію родини Глазунів. Архівні матеріали показують подвійне розкуркулення: перший раз у 1920-х роках, другий — у 1930 році. Родина втратила землю, худобу та господарство.

Дмитро разом із командою дослідників відвідує село Новогеоргіївка в Одеській області, де знаходять залишки хати Глазунів, колишній виноградник і сліди життя родини.

<picture></picture>Архівні фото. Скриншот: ГО "Хащі"/youtube

Старожили розповідають про трагедії, які пережили селяни, і про те, як колгоспи змінювали їхнє життя: людей примушували працювати, позбавляли власності, а "ворогів народу" змушували охороняти власні помешкання з табличками на видному місці. Особливе місце у стрічці займають спогади про голод 1946–1947 років, коли помирали люди, а діти змушені були збирати колоски.

Крім того, у фільмі показано активну громадську позицію Дмитра: від акцій за збереження української мови та культури до участі в Майдані 2013–2014 років. Через його особисту історію розкриваються ширші теми — втрати національної пам’яті, руйнування українських родин, боротьба за ідентичність.

Автори підкреслили, що вивчення історії родини допомагає відновлювати національну пам’ять. Кожна родинна історія стає частиною великої історії держави та народу. Фільм нагадує: без знання свого коріння неможливо усвідомити державність і стати частиною нації. 

Мешканці Бессарабії також розповідали про жахливі роки Голодомору. У Південній Бессарабії від нестачі їжі загинуло щонайменше 112 986 людей, серед них багато дітей. Офіційні записи про смерті, складені районними РАЦСами у 1946–1947 роках, були суттєво занижені, тож реальна кількість жертв, ймовірно, була значно більшою.

Анна Літман