28 квітня 2025 р. 21:41
(Фото: Інтент/Олексій Кравчук)
У понеділок, 28 квітня, в одеській науковій бібліотеці імені М. С. Грушевського відбувся захід, присвячений видатному українському громадському діячеві, письменнику, лікарю та автору геополітичної концепції України Юрію Липі. Подія пройшла з нагоди 125-річчя від дня його народження.
Як розповіла кандидатка філологічних наук, доцентка ОНУ імені І.І. Мечникова, лекторка та популяризаторка української літератури Ірина Нечиталюк в коментарі Інтенту, постать Юрія Липи досі залишається недостатньо відомою широкому загалу, хоча в академічному середовищі його творчість давно визнана.
"Липа досі відсутній у шкільних та вузівських програмах, хоча його місце в українському літературному каноні є очевидним", - сказала вона.
Канон, як пояснює дослідниця, — це насамперед те, що вивчають у школах і в університетах. Липа безумовно заслуговує бути серед ключових імен. Його твори, насамперед присвячені темам війни, національної боротьби й української ідентичності, мають особливу цінність сьогодні, коли суспільство активно переосмислює, якою має бути література про війну, хто має право її писати — безпосередні учасники бойових дій чи письменники, що рефлексують над подіями.
Порівнюючи Липу з іншими авторами, доцентка зазначає, що на відміну від багатьох літераторів радянської доби, які пережили репресії і змушені були писати з оглядкою на імперську ідеологію, Юрій Липа створював твори яскраво національного характеру. Він не був змушений "шифруватися" чи уникати чіткої позиції у своїх текстах. Його творчість відверто патріотична, віддана українській справі.
На відміну від багатьох письменників, твори яких залишаються незрозумілими з погляду чіткої національної ідентифікації (наприклад, у прозі доби революційних змагань важко визначити, на чиєму боці автор — за "білих", "червоних" чи за українців), Юрій Липа чітко окреслює себе як українця-патріота.
Таким чином, у сучасному літературному пантеоні Липа стоїть поруч із тими митцями, які не лише художньо відтворювали події боротьби за Україну, а й самі були її активними учасниками.
Якщо говорити про літературну періодизацію, Юрій Липа і його батько Іван Липа займають особливе місце. Їхня творчість міститься на межі століть: Іван Липа — це переважно кінець XIX століття, тоді як Юрій Липа — початок XX століття. Вони природно вписуються у загальний контекст літератури кінця XIX — початку XX століття.
Стосовно приналежності Юрія Липи до “літератури двадцятих” років XX століття, варто зауважити, що звична категорія “література двадцятих” в українському контексті найчастіше охоплює письменників, які залишилися на радянській території, пережили репресії або певною мірою пристосувалися до радянської влади. Липа ж — інша історія: його творчість виходить за межі цього стандартного уявлення. Він належить до тих, хто не прийняв радянську владу, і зрештою теж постраждав.
На думку Нечиталюк, Юрій Липа цілком органічно міг би увійти до антології української літератури поруч із такими авторами, як Юрій Яновський.
"Якщо ми говоримо про Одесу і так званий “одеський міф”, то зазвичай спираємося лише на образ Одеси, створений Яновським у “Майстрі корабля”. Але якщо звернутися до інших творів, наприклад, до “Нотатника”, ми можемо побачити ще один образ міста — Одесу не просто революційну, а Одесу свідомо українську", - пояснила вона.
Фото: кореспондент Інтента Олексій Кравчук.
Ірина Глухова