У Кодимі на честь польського аса встановили бронзовий бюст та меморіальну дошку

15 серпня 2021 року у Кодимі Подільського району Одеської області відкрили бронзовий бюст та меморіальну дошку видатному польському військовому льотчику, найкращому асу польської винищувальної авіації часів Другої світової війни, бригадному генералу Станіславу Скальському. Таку інформацію оприлюднила у мережі Facebook Подільська районна рада. 

Ще у 2011 році в історико–краєзнавчому музеї Кодими відкрилася експозиція, присвячена видатному земляку Станіславу Скальському.
За сприяння парафії Римо – Католицької церкви Преображення Господнього стартував проєкт, який був підтриманий одеським відділенням ім. А. Міцкевича Спілки поляків України та реалізований польською Асоціацією Anthill..

Спочатку було урочисто відкрито меморіальну дошку у селі Лабушне Кодимської міської ради (де знаходився будинок родини Скальських) батьку майбутнього авіатора Шимону Скальському, який управляв експериментальною агрономічною станцією в маєтку князя Трубецького.

На подвір’ї Кодимського історико-краєзнавчого музею відбулося головна подія - відкриття меморіальної дошки та бронзового бюста на честь найкращого аса польської винищувальної авіації часів Другої світової війни, бригадного генерала Станіслава Скальського.

В заході взяли участь консул Республіки Польща в Одесі Павло Недзвецький і племінниця героя Іоанна Скальська, президент польської Асоціації Anthill Бартош Нев’ядомський, вчені, посадові особи і небайдужі громадяни. Подію висвітлювали українські журналісти та їх польські колеги. 

Станіслав Скальський народився 27 листопада 1915 року в Кодимі тоді Балтського повіту Подільської губернії. Після проголошення Радянської влади сім'я переїжджає під Харків, а згодом до Збаража, який 1921 року відійшов до Польщі.

1933 — закінчив гімназію в Дубні, вчився у Варшавській політехніці та у Школі політичних наук.

1934 — проходить теоретичну і практичну планерну підготовку в Свентокшиських горах та отримує планерну категорію «A» і «B».

Навесні 1935 року проходить курс пілотажу моторних літаків на військовому аеродромі в Луцьку і у віці 19 років отримує право на керування літаком. Після закінчення першого року перервав навчання — вирішив що буде військовим пілотом.

1935 — вступив до Війська Польського. Восени розпочав підготовку в Школі курсантів резерву піхоти у Замбруві.

Початок січня 1936 року — потрапляє до Школи офіцерів запасу ВПС у Дембліні.

1938 — закінчив авіаційну школу в Дембліні та Вищу школу пілотажу в Грудзьондзі. Згодом служив у 4-му авіаційному полку в Торуні.

Брав участь у польсько-німецькій війні (вересень 1939 року) як командир ланки 142-ї винищувальної ескадрильї. Був найефективнішим польським пілотом вересня 1939 року — збив 5 німецьких літаків.

17 вересня 1939 року — разом з рештою армії перейшов на територію Румунії. Через Констанцу, Бейрут й Італію дістався до Франції, а у січні 1940 року був скерований до Британії.

З осені 1940 року у складі британської військової авіації брав участь у повітряній «битві за Англію», а з лютого 1941 року виконував бойові вильоти над територією окупованої Європи.

Лютий 1943 року — вступив до Польської винищувальної групи (Polish Fighting Team), яка у березні-травні 1943 року діяла в Північній Африці й отримала назву «цирк Скальського». У цей час збив 3 ворожі літаки.

Липень-жовтень 1943 року — командував британським 601-м дивізіоном RAF, який брав участь у висадці на Сицилії.

З грудня 1943 року командував польськими авіаційними підрозділами. Зокрема, його пілоти підтримували десантування союзників у Нормандії (червень 1944).

24 червня йому зарахували останню повітряну перемогу — два заатаковані ним німецькі винищувачі зіштовхнулися між собою.

Загалом, згідно з офіційною статистикою, збив 18 ворожих літаків (ще 2 — у складі групи і 2 — ймовірно). Сам був двічі збитий (причому вдруге рятувався на парашуті, отримавши серйозні опіки).

Згодом викладав у Вищій військовій школі у Форт-Лівенворті (США), після чого повернувся до служби в британських ВПС.

Отримав Золотий (1944) і Срібний (1940) Хрести ордену Virtuti Militari, орден «Хрест Ґрюнвальду» III класу, чотири «Хрести Хоробрих», Кавалерський Хрест Ордену Відродження Польщі, британські Distinguished Service Order i Distinguished Flying Cross (як єдиний іноземець — тричі).

Англійці пропонували Скальському громадянство Британії, можливість продовження авіаційної кар'єри та викладання в академії, але він 1947 року повернувся до Польщі, де служив у військовій авіації.

1948 — був звинувачений у шпигунстві та заарештований.

1950 — засуджений до смертної кари, заміненої 1951 року на довічне ув'язнення.

1956 — звільнений і реабілітований. Повернувся до служби у ВПС Польщі.

1957 — вийшли друком його спогади про вересневу кампанію 1939 року «Чорні хрести над Польщею».

1972 — звільнений у запас у ранзі полковника.

1988 — отримав ранг бригадного генерала (номінацію отримав у президентському палаці Бельведер особисто від Войцєха Ярузельського).

У 1980-х рр. займається політичною діяльністю (Патріотичне об'єднання «Ґрюнвальд»).

1991 — балотувався до Сенату ПР від Християнсько-демократичної партії праці (безуспішно).

1992 — був співзасновником партії «Самооборона» і надалі співпрацював з її лідером Анджеєм Леппером. Публічно виступав з націоналістичних позицій.

Помер 12 листопада 2004 року у Варшаві.

Нагадаємо, Одеський міський голова Геннадій Труханов розпорядився створити міжвідомчу робочу групу з питань увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій, похованих у районі 6-го км Овідіопольської дороги.

Групу очолить виконуючий обов'язки заступника міського голови Олег Бриндак, а за згодою туди увійдуть зокрема  начальник Південного міжрегіонального відділу Українського інституту Національної пам’яті Сергій Гуцалюк, історик Олександр Бабіч, Генеральний консул Республіки Польща в Одесі Катажина Солек, т.в.о. Генерального консула Румунії в Одесі Тіберіу-Леоніда Шарпє. 

У І півріччі українці найчастіше їздили у Польщу, Туреччину та Єгипет.