Одесити довіряють військовим, але не військкомам, - дослідження

Соціологи Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва протягом 10–21 липня 2023 року опитали 708 мешканців Одеській області віком від 18 років аби визначити як повномасштабна агресія російської федерації вплинула на довіру громадян до органів влади та збройних сил.

Дослідження продемонструвало, що президенту України Володимиру Зеленському загалом довіряють 66,5% мешканців області, а 19% - не довіряють.

Зокрема довіра розподілилась так:

• Повністю довіряють президенту - 34,4% опитаних.
• Скоріше довіряють - 32,1%.
• Зовсім не довіряють – 6,5% мешканців Одещини.
• Скоріше не довіряють – 12,5%.
• Ще 14,5% опитаних було важко відповісти на це питання.

На думку доцента Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова Михайла Шабанова в умовах сьогодення високий рівень довіри до президента пояснюється, як діяльністю його в межах країни, так і на рівні міжнародної політики. 

"Можна констатувати зростання репутаційного капіталу чинного голови Держави. Крім того, в умовах масштабної кривавої війни з російським агресором проявляється необхідність громадян персоніфікувати владу в цілому, в більшості в особі чинного президента. Його рейтинг відповідно до проведених опитувань демонструє стабільно високі показники, в тому числі та в Одеській області. Водночас необхідно наголосити, що також багаторазово підвищується відповідальність президента за досить різноманітні функційні напрямки державної політики, де громадяни бажають бачити зрушення. Зокрема, це безпосередньо стосується антикорупційного напрямку", - зазначив вчений.

Цікаво, що при цьому місцевій владі довіряють значно менше ніж президенту. 

Так на питання щодо довіри голові обласної військової адміністрації лише 9,5% відповіли, що довіряють повністю. Ще 20,1% скоріше довіряють ОВА. Третині опитаних виявилося важко відповісти на це питання. Недовіру загалом висловили 37,1% опитаних: 26% скоріше не довіряють, а 11,1% скоріше не довіряють. 

Трохи більшою довірою користуються безпосередньо голови населених пунктів.

Так на питання до мешканців області чи довіряють вони голові свого міста, села чи селища, загалом довіру висловили 50,2% опитаних.

З них повністю довіряють – 15,4% опитаних, скоріше довіряють – 34,8%. Не довіряють в цілому 30,2%: 10,3% повністю та скоріше не довіряють 19,9%. Ще 19,5% було важко відповісти на це питання.

Волонтерам та військовим, але не військкоматам

Волонтерам в Одеській області довіряють загалом 68,1% жителів. Повністю довіряють 31,9% опитаних та скоріше довіряють 36,2%. Натомість лише 11,5% - не довіряють. Зовсім – 3,7% та скоріше недовіряють волонтерам 7,8%. Ще 20,4% зазначили, що їм важко відповісти.

На думку доцента Михайла Шабанова така значна довіра до волонтерських організацій пояснюється значною ефективністю волонтерських організацій, соціальною ініціативою, яка набуває конкретних обрисів у допомозі ЗСУ та постраждалим від війни.

"Волонтерські організації сьогодні – це надвисокий рівень залученості та інтегрованості громадян. Велику роль у вимірі довіри до волонтерських організацій відіграють особисті контакти (в тому числі й мережі таких контактів), особисте знання, особиста відповідальність. У цьому напрямку перманентно можна спостерігати значний рівень соціальної мобільності та швидкість реагування на запити", - зазначив вчений.

Найбільшою довірою в Одеській області користуються Збройні сили України – 80,5%, з яких 64,8 відсотка висловили військовим повну довіру. Ще 15,7% опитаних відповіли «скоріше довіряю». Лише 5,6% не довіряють: 2,5% повністю, а 3,1% скоріше не довіряють. 13,9% опитаних жителів Одеської області повідомили, що їм важко відповісти.

Натомість територіальним центрам комплектації та соціальної підтримки, раніше вони називалися військовими комісаріатами, довіряють значно менше – 21,1% довіряють, з яких 6,5 відсотків повністю довіряють військкоматам, 14,6 відсотка – скоріше довіряють. Зовсім не довіряє ТЦК та СП кожен п’ятий опитаний – 20,1%. Скоріше не довіряють – 27,8%. Утім майже кожен третій опитаний зазначив що йому важко відповісти. 

"Пояснити особливості сприйняття та довіри до територіальних центрів комплектування на наявному рівні, в тому числі в масштабах Одеського можна крізь призму необхідності у реформуванні, оновленні, перш за все, процесах цифровізації. Водночас впливати на сприйняття цієї інституції можуть різноманітні міфи та стереотипи, які поширенні у вимірі соціального сприйняття", - вважає доцент Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова Михайло Шабанов.
 

При цьому, таку недовіру можна пояснити найгучнішою в Одеській області справою очільника Одеського обласного територіального центру комплектації та соціальної підтримки Євгена Борисова. Хоча, як з’ясували соціологи, лише 26,7% опитаних добре обізнані щодо цієї історії. Ще 41,2% щось чули й 31,3% взагалі не обізнані у справі Борисова.

Працівники Державного бюро розслідувань спільно з прокурорами Офісу Генерального прокурора затримали  Євгена Борисова у Києві 24 липня після двох днів пошуків. 

Напередодні йому оголосили про підозру у незаконному збагаченні на сотні мільйонів гривень та в умисному ухиленні від несення служби. Колишній посадовець намагався втекти від слідства, при цьому він використовував елементи конспірації – змінював номери телефонів, автомобілів, та місцеперебування.

28 червня ставка Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України звільнила Євгена Борисова з посади, а на початку травня 2023 року працівники Державного бюро розслідувань почали кримінальне провадження за фактом зловживання ним службовим становищем. 

У Бюро наполягали, що за оперативними даними, за винагороду посадовець давав вказівку підлеглим не призивати тих чи інших осіб.

Перед тим, Євгена Борисова відсторонили від виконання своїх службових повноважень. Крім того ДБР перевіряло інформацію викладену у засобах масової інформації щодо невідповідних заробітку статків родини посадовця.

Загалом, отримані дані, на думку соціологів  Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва, відображають складний пейзаж довіри до органів влади та соціальних інститутів в Одеській області, що вимагає подальшого аналізу та може бути важливим для розуміння суспільних відносин у регіоні.

Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту Фонду "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва, що здійснюється за підтримки Представництва "Фонду Фрідріха Науманна за Свободу" в Україні. У виданні представлені винятково результати дослідження авторів. Вони не обов’язково відображають позицію Представництва "Фонду Фрідріха Науманна за Свободу" в Україні. 

Кирило Бойко