Не святиня, а символ маніпуляції: капелан про Спасо-Преображенський собор в Одесі

Українська православна церква московського патріархату так буйно квітне в Україні за рахунок державної підтримки.

Про це заявив для Інтенту отець Олександр Смеречинський, відомий військово-морський капелан в Одесі, духівник місцевого Євромайдану та заступник голови Відділу морського апостоляту УГКЦ.

"Була величезна державна підтримка. Ми пам’ятаємо, як будувався Спасо-Преображенський собор. Також такий цікавий момент — як сильно побивалися про руйнування історичної пам’ятки. Але це не історична пам’ятка, він завершений у 2010 році, якщо не помиляюся. Звичайно, те, що ракета в нього влучила — це блюзнірство і так не повинно бути. Але тут теж є маніпуляція: мовляв, зруйнували “святиню Одеси”. Це не святиня Одеси — це святиня окремої церкви", - сказав він.

Капелан вважає, що замість тиску та репресивних заходів, значно ефективнішим підходом до подолання домінування структур упц (мп) в Україні було б запровадження рівних умов для всіх релігійних організацій. На його думку, варто не надавати підтримки жодній із конфесій, а дати їм можливість діяти в однаковому правовому та економічному полі. У середовищі релігійної конкуренції, стверджує він, перевага природним чином переходить до тих, хто справді має довіру громади.

Він переконаний, що упц (мп) не зникла б у таких умовах, але її вплив суттєво зменшився б. Як приклад, Смеречинський наводить ситуацію з проросійськими організаціями в Одесі до 2014 року, які активно діяли завдяки зовнішньому фінансуванню. Після припинення цієї підтримки їхній вплив зійшов нанівець.

Олександр Смеречинський висловлює переконання, що частина духовенства Української православної церкви Московського патріархату свідомо зберігає зв’язки з москвою або ж щонайменше не пориває з цим впливом, добре розуміючи вигоди, які отримують у нинішньому середовищі. Він припускає, що окремі представники кліру не переходять до Православної церкви України не через ідейні переконання, а з міркувань збереження впливу, статусу та матеріальних можливостей, які вони навряд чи зможуть відтворити в іншій юрисдикції.

На думку капелана, надмірно жорсткий тиск з боку держави чи громадськості на структури, пов’язані з мп, може мати зворотний ефект. Замість послаблення організації такі дії сприяють її внутрішньому згуртуванню. До того, це дозволяє окремим священнослужителям формувати навколо себе образ “мучеників”, що додатково зміцнює їхній авторитет серед вірян.

Смеречинський також зауважує, що попри формальну відсутність підтримки упц (мп) на загальнодержавному рівні, в окремих регіонах, зокрема в Одесі, ця підтримка з боку місцевої влади зберігається, що дозволяє церковній структурі й надалі утримувати свої позиції.

Військово-морський капелан Олександр Смеречинський звернув увагу на трансформації в позиціюванні Української православної церкви московського патріархату після 2014 року. За його словами, до початку війни у назвах церков чітко вказувалося належністю до московського патріархату — цей напис розміщувався великими літерами, тоді як назва “Українська православна церква” — значно дрібнішим шрифтом. Однак після початку агресії росії ситуація змінилася — вивіски були замінені, і згадка про московський патріархат зникла.

Капелан вважає подібну зміну не випадковою, а радше спробою зберегти вплив релігійної структури, уникаючи прямої асоціації з російським релігійним центром. Він також припускає, що частина духовенства та вірян щиро переконані в правдивості власної позиції. Водночас не виключає, що серед керівництва церкви та її кліру є й ті, хто свідомо маніпулює фактами, намагаючись замаскувати справжні зв’язки з москвою.

Ірина Глухова