Мешканка Миколаєва поділилася життям в окупації на Снігурівщині

Про те, як російські військові дев’ять місяців окупації знущались над жителями невеликого села Снігурівської громади на Миколаївщині, розповіла працівниця Пенсійного фонду Ірина. Це одна з історій, яку записали документатори Одеської обласної організації ВГО "Комітет виборців України", котрі спільно з партнерами збирають свідчення воєнних злочинів рф в рамках глобальної ініціативи "Трибунал для путіна".

Ірина працює головним спеціалістом в Головному управлінні Пенсійного фонду в Миколаївській області. Як розповідає жінка, до початку війни її сім'я жила звичайним життям.

Ми з чоловіком працювали. Діти ходили до школи, якраз син перейшов в 11-й клас, а донька навчалась у шостому класі. Діти ходили до секцій: і танці, і вокал, і плавання, і айкідо. У кожного були свої інтереси. Ми відпочивали, їздили на море щороку, їздили по містах України. Було хороше, щасливе життя, - уточнила вона.

Війна застала родину вранці.

Ми прокинулись, увімкнули новини та почули про те, що почались обстріли. Ми вирішили зібрати тривожну валізу: документи, гроші та інші необхідні речі. Розбудили дітей, сказали їм, що почалась війна. Було дуже важко про це говорити. Також одразу їм сказали, де документи і як правильно себе вести, якщо з нами щось трапиться. Звісно, пішли на роботу, а діти залишились вдома у перший день війни.

Ірина зазначає, що до останнього думала залишитись в Миколаєві. Але, коли 24 лютого приїхали родичі з Херсона, вони були дуже перелякані. Ми вирішили поїхати з міста. Але поїхали трохи у неправильному напрямку - у Баштанський район, Снігурівську ОТГ, у село Афанасіївка. Там був батьківський дім, який використовувався як дача. Вирішили чотирма сім’ями перебути в селі.

Жінка ділиться, що у період окупації було дуже важко. Російські солдати морально тиснули, також матеріально було важко. Зв’язку не було, ходили в поле за п’ять кілометрів, аби хоч якось зателефонувати рідним. Також не працювали термінали, не було банкоматів. Нічого не працювало. Не було продуктів, постійна перевірка документів. Росіяни приходили в дім зі зброєю, яку направляли і на дорослих, і на дітей. Були обшуки завжди, вони перевертали все в будинках. 

Вона згадує, що окупанти залякували, що заберуть дітей, що будуть відправляти в російські школи.

Коли сказала, що не віддам дитину, почали знову залякувати, але далі залякування діло не пішло. Вони заходили в дім, як господарі. Розповідали, що знищать нас, що вони тут будуть відновлювати землі та саджати полуницю. 

Ірина зазначає, що у всіх перевіряли мобілки, ми видаляли завжди фото. Фейсбук видалили, Інстаграм. Навіть переписка, де просто щось говорилось про Україну, могла спровокувати їх. Вони забирали людей, катували їх. В окупантів був список, але ніхто не знав послідовність, кого і коли заберуть в катівню. Вони знущалися з людей. Якось забрали і чоловіка Ірини, а після повернення він два тижні не розмовляв навіть. 

Родина Ірини були в окупації весь період, адже приїхали 25 лютого, а окупація відбулась у березні. Були активні бойові дії. 19 березня росіяни окупували село повністю, і так сім'я пробула там до 27 листопада. Підкреслимо, що 11 листопада деокупували Снігурівську ОТГ. 

Під час окупації ми намагались виїхати п’ять разів, але так складалось, що поїздка переносилась. Потім дізнались, що розстріляли колону, в якій ми мали їхати. Тому були там увесь період окупації села. 

6 червня, росіяни влучили у будівлю в Миколаєві, де мешкала сім'я Ірини. Було пошкоджено дві кімнати та балкон. Також були "прильоти" касетними снарядами.

Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни забов‘язує державу-окупанта поводитись з цивільним населенням гуманно. Зокрема має виключати наругу над людською гідністю, образливе та принизливе поводження. В даному випадку героїня інтерв‘ю розповіла, що ці норми дотримані не були. Також Женевськими конвенціями забороняється мародерство, застосування катувань та складно контрольованої зброї, якою є касетні снаряди. Все це є воєнними злочинами, - зазначила адвокатка, експертка Одеського Комітету виборців <b>Юлія Лісова.</b>

Публікація підготовлена Одеською обласною організацією ВГО "Комітет виборців України" спільно з ГО "Миколаївський дослідницько-аналітичний центр" у межах реалізації глобальної ініціативи "Трибунал для путіна".

Тетяна Каптур