ІзбірКом FM: Ярослав Грицак в Одесі: про успіх безнадійної справи, суспільство пост- і українську траєкторію

У вівторок, 7 червня, в Impact Hub Odessa відбулася зустріч з відомим істориком, науковцем і публіцистом Ярославом Грицаком. Зустріч відбулася у рамках проекту Society Salon XXI та пройшла у форматі бесіди-дискусії з представниками середнього бізнесу Одеси. Видання ІзбірКом також взяло участь у зустрічі і пропонує до уваги читачів репортаж та ексклюзивний повний запис

Історик Ярослав Грицак в Одесі: про успіх безнадійної справи, суспільство пост- і українську траєкторію
У вівторок, 7 червня, в Impact Hub Odessa відбулася зустріч з відомим істориком, науковцем і публіцистом Ярославом Грицаком. Зустріч відбулася у рамках проекту Society Salon XXI та пройшла у форматі бесіди-дискусії з представниками середнього бізнесу Одеси. Видання ІзбірКом також взяло участь у зустрічі і пропонує до уваги читачів відеорепортаж.
Під час зустрічі Ярослав Грицак відзначив, що приїхав до Одеси з Відня через Львів і давно зробив для себе такі приїзди традиційними:
- Я люблю приїжджати до Одеси і буваю тут декілька разів на рік. Одеса є метропольне місто. Львів є метропольне місто, Краків – так само. Це міста, які мають особливі шанси. Адам Загаєвський, добрий польський поет, який народився у Львові, написав дуже гарний есей про роль Львова і Києва у світовій цивілізації. Він вважає, що є унікальні міста-кабінети, а я думаю, що і Одеса є таким містом. Це не тому, що я вам хочу комплімент зробити. У столицях «бабло перемагає добро», а тут ще є місце для добра, тут багато динаміки. Якщо мають якісь ідеї поставати, то вони постають тут. Те, що робиться в Одесі, важливо для України, - відзначив професор. 
За його словами, ще недавно українське суспільство було суспільством виживання:
- Мій добрий знайомий розповів мені якось історію, як вони з батьками їздили до Одеси на море кожного літа. І вони ще у 60-х роках кожного року брали з собою до Одеси комплект зимового взуття і одягу. Бо в 1941 році вони приїхали на море і ходили потім увесь час в тому одязі,  якому приїхали. Вони боялися, що це повториться, і брали з собою одяг про всяк випадок. Я пам’ятаю розповіді мої мами, яка дівчинкою пережила окупацію Києва і була учасницею партизанського руху. Вона казала, що пам’ятає з дитинства постійне відчуття голоду. Це суспільство, головним знаменником якого є виживання. Голова цінність – це виживання. 
Але останні десять років ситуація в Україні різко змінилася, - впевнений науковець:
- Ми не помітили, як ми швидко увійшли у суспільство, де цінності виживання давно не є цінностями, поняття бідності не є повним, а головними цінностями є цінність самовираження. Це перехід до суспільства з префіксом пост-. Постіндустріальне суспільство, де вже нема цих проблем. У нас є відносна бідність, а не абсолютна. Той, хто має «Нокію», заздрить, наприклад, мені, що у мене є «Айфон 5», а у мене є п’ятий, а немає шостого, наприклад. Ключова доба для нас були 1998-2008 роки, яку ми не зауважили. Коли Кучма прийшов до влади, його перший уряд був реформаторський. Ці реформи дали ефект в кінці 90-х років. З 1998 року в країні почався підйом економіки. І останні десять років ми мали роки відного благополуччя і  відносної демократії, які дали несподіваний ефект: ми увійшли в суспільство пост-, але цього не помічаємо. Починаючи з 2011 року прибутки від IT-сектору в Україні перевищили прибутки від продажу зброї за кордон.
- Україна розігналася, вона на добрій траєкторії, бракує одного – політичного класу, який готовий підняти штурвал, піднятися в небо. Я не вірю, що це важко, це станеться. Ми не уявляємо собі, що почнеться, коли ми почнемо літати. Там проблеми іншого характеру. Ми увійдемо в цей світ, але нам треба ставити питання: що будемо робити, коли будемо літати? Це було в Польщі, на них ніхто не звертав уваги, і вони помстилися і проголосували за «ПіС», і це може бути перекресленням всього, чого поляки добилися. Те саме в Грузії. Якщо ми почнемо літати, що ми робитимемо з тими, котрі не летять? Гірше, що може статися, якщо вони почнуть руйнувати нам аеродроми. Поки що ми говоримо, як це буде добре, як почнемо літати, і це буде добре, але ми не пробуємо прорахувати ціну суспільства пост-. 
- Україна має коридор 20-25 років, якщо не буде третьої світової війни чи не висадяться інопланетяни. Питання, чи ми відірвемо шасі протягом цього коридору, чи ні. Вікно можливості закрилося, але коридор лишився.
- Не починайте з того, що щось неможливо. Позитивне мислення завжди виграє. Просто треба шукати спосіб. 
- В українців - завищені очкування, і це добре. Це ознака суспільства пост-, бо якби їх не було, нічого б не робилося. Останні 10 років включили механізм змін. Якщо у українців кожен рік питати, як змінилося їх життя, то буде: «Гірше», «гірше», «гірше». А на питання, чи є машина, комп’ютер, море: «Так», «так», «так». Просто це все не є ознакою багатства. Це досить цікавий феномен, цього не розумів Янукович. Зміни у суспільстві пост- відбуваються не тоді, коли гірше, а тоді, коли краще. 
-Логіка Порошенка десь така сама, як логіка Путіна. Я їх не порівнюю, але він не вірить у суспільство. Він вважає, що суспільство - це добре, але воно ніколи не зможе робити реформ. Тому він прагне робити реформи авторитарно. Ідея така: зібрати всі реформи докупи і почати їх робити. Яценюк для нього був перешкодою. Приїзд Бальцеровича готувався за рік, але чекали, поки піде Яценюк. Зараз це літо буде вирішальним. Але авторитарні реформи ніде ще не давали ефекту, крім конфуціанських країн. А у нас народ не конфуціанський, а махновський, він зразу починає бунтувати. Авторитарні реформи у нас робляться вже двісті років, але я щось не бачу результату поки що. Він хоче увійти в історію, як ще один Мазепа, Хмельницькй, у нього дуже непомірні амбіції, і це майже те саме, що завищені очікування. Я до кінця не можу в ньому розчаруватися через це. А з другого боку, у нього нема, хто би йому дорівнював. І він це каже: «Ви мене критикуєте, а покажіть когось кращого». Коли нема виклику, людина розслаблюється, стимулу нема. 

<span style="color:#0000FF;"><span style="background-color:#FFFFFF;">ПОВНЕ ВІДЕО</span></span>

- У нас суспільство, організоване суспільство набагато краще за державу. І наразі питання: що з цим робити? Як посадити свого льотчика в кабіну літака? Агент змін – соціальний клас – виконає зміни, коли посадить до кабіни свого льотчика. Ви як середній клас повинні зробити дуже багато речей. Треба робити дуже прості речі. Наприклад, я вважаю, що у кожному метропольному місті має бути свій недержавний вуз. Ви маєте робити замовлення і почати реалізацію цього замовлення, починаючи від подвір’я і закінчуючи президентом. 
- За успіх нашої безнадійної справи!

<span class="ratio ratio-4x3"></span>

<span style="color: rgb(0, 0, 255);">Все выпуски </span><span style="color: rgb(0, 0, 255);">ТУТ</span>

Ваши идеи и пожелания присылайте на адрес odizbirkom@gmail.com

ФОТО: Валерий Болган/ИзбирКом