Як інформують про свою діяльність депутати Херсонської міськради

На сайті серйозний брак інформації про персональну роботу на сесіях та у виборчому окрузі

<span>Твердження про те що депутати мають максимально інформувати про себе та про свою діяльність сьогодні сприймається як аксіома. Це не забаганка, а вимога законодавства. </span>

<span>В п. 1 ст. 10 закону «Про статус депутатів місцевих рад» чітко зазначено: депутат зобов’язаний «не рідше одного разу на півріччя інформувати виборців про роботу місцевої ради та її органів, про виконання планів і програм економічного і соціального розвитку, інших місцевих програм, місцевого бюджету, рішень ради і доручень виборців». </span>

<span>Херсонська обласна громадська організація "Причорноморський центр політичних та соціальних досліджень" вирішила відповісти на питання, як інформують про себе обранці в Херсонській міські раді, адже від власної газети Херсонська міська рада фактично позбулась, і головним засобом інформування залишився офіційний сайт. </span>

<span>На сайті є розділ «Рада VII скликання», в якому можна знайти як персональну інформацію так і документи про роботу ради. Кожен депутат має власний аккаунт, в якому зазначена фракція до якої він входить, партійність, час та місце прийому виборців та інформація про направлені депутатські звернення. </span>

<span>На жаль, повністю відсутні біографічні відомості, дані про місце роботи та про освіту. Немає контактів. Є депутати, які заявляють, що ведуть прийом виборців за записом, а як же можна записатись на прийом якщо немає контактів? Також на сайті серйозний брак інформації про персональну роботу на сесіях та у виборчому окрузі. </span>

<span>Логіка підказує, найбільш доступним засобом інформування мають бути соціальні мережі. </span><span>Адже у більшості обранців є сторінки в мережі </span><span>Facebook, тому е</span><span>ксперти вирішили проаналізувати, як використовують депутати ці сторінки для інформування виборців і побачили наступну картину.</span>

<span>42 з 54 депутатів мають власні сторінки. Правда</span><span> у двох обранців зазначені в них імена не відповідають їх реальним прізвищам. Так, у Вікторії Борисевич (УКРОП) зазначено інше прізвище, а у Олексія Заболотного («Опозиційний блок») взагалі замість прізвища вказано «</span><span>Lo</span> <span>Zab</span><span>». Навряд чи виборці швидко знайдуть за необхідності такі сторінки. </span>

<span>Наявна в профайлах контактна інформація не знімає проблеми її браку на офіційному сайті.</span><span> Так, тільки 7 обранців зазначили, що є депутатами. П’ятеро (Михайло Лінецький (Блок Петра Порошенка «Солідарність»), Ірина Ценкер (Блок Петра Порошенка «Солідарність»), Ігор Семенчев («Наш край»), Сергій Собчук («Опозиційний блок») та Іван Горланов (ВО «Свобода») зазначили телефони). Лише у Олени Мазур (УКРОП) можна дізнатись про електронну пошту. </span>

<span>Також неповні відомості про освіту та про місце роботи. 20 депутатів нічого не повідомили про свою освіту, а 14 - про трудову діяльність. </span>

<span>Щодо інформації про роботу під час сесій та у виборчому окрузі. </span><span>Анал</span><span>і</span><span>тики</span><span> зробили зріз за один місяць з 24 серпня до 24 вересня. В кожному «живому» профілі перерахували пости, які можна віднести до інформування про депутатську роботу. Причому, йдучи на зустріч обранцям, враховували навіть перепости інших публікацій. І чесно кажучи, результат отримали не вражаючий.</span>

<span>Найбільш активною, була Олена Мазур (УКРОП),</span><span> на сторінці якої ми нарахували 13 публікацій про роботу ради, її особисту, про міські програми та проблеми. На другому місці Руслан Рубан («Самопоміч»), у нього 9 публікацій. У Олександра Ложичева (ВО «Свобода») нарахували 8 таких публікацій. Слід зазначити, що саме представники «Свободи» Олександр Ложичев та Іван Горланов, а також згаданий вище Руслан Рубан найбільше інформують про вирішення конкретних проблем виборців на місцях. До найбільш активних можна також віднести Віталія Урбанського (ВО «Свобода»), Віталія Богданова (УКРОП) та Олега Романюка (Блок Петра Порошенка «Солідарність»). Також слід відмітити керівників комунальних підприємств Єгора Устінова («Опозиційний блок») та Михайла Чемериса (ВО «Самопоміч»), які доволі докладно висвітлюють роботу своїх підприємств, інформують про всі важливі події.</span>

<span>В одночас на сторінках 20 обранців не знайдено жодного власного повідомлення про депутатську роботу. Ще в одинадцятьох одна або дві публікації, що також можна віднести до низької активності. Таким чином, пасивними у висвітленні депутатської діяльності можна вважати 31 одного депутата з 42, які мають «живі» сторінки.</span>

<span>Чим же вони заповнені?</span>

<span>В першу чергу на сторінках депутатів розміщують свої пости їхні колеги, знайомі та громадські діячі. Такі наприклад, як Євгенія Вірліч, яка постійно піднімає важливі проблеми в профілях обранців. По друге, це інформація про роботу власних підприємств. Дуже багато постів про партійні справи, загальноукраїнські форуми, зїзди, політичні проблеми. Вони, схоже, більше турбують наших обранців ніж місцеві. Ну і звичайно, дуже багато особистого. Фото природи, тваринки, рослинки, футбол, кулінарні рецепти та багато іншого. Це звичайно нормальна тема для неофіційного спілкування.</span>

<span>Все вище сказане дає можливість зробити висновок: сторінки депутатів в соціальних мережах лише частково використовуються для інформування виборців. Є обранці, які саме так їх розуміють, і сумлінно інформують про свою діяльність. Для більшості це просто засіб комунікації. Звичайно, соціальна мережа річ приватна, і вони мають право на таку позицію. Але тоді повинні визначити спосіб в який будуть контактувати з тими хто їх обрав.</span>

"Проект «Атестація депутатів місцевих рад» реалізовується Одеською обласною організацією ВГО «Комітет виборців України» разом з партнерськими організаціями за підтримки Національного фонду демократії (NED, США). В Херсонській області за реалізацію кампанії з Атестації місцевих депутатів відповідає Херсонська обласна громадська організація Причорноморський центр політичних та соціальних досліджень" 

<span>Автор Олександр Мошнягул</span>