Генеральний протест в Одесі: як громадськість змусила владу себе слухати

Одеса сьогодні одне з небагатьох міст України, яке не має Генерального плану. Реальний документ, за яким, за ідеєю, живе і розвивається мільйонник, було ухвалено 1989 року.

На початку двохтисячних ідею розробки та затвердження Генплану стали активно просувати. До цього моменту вдарив будівельний бум. Територій вільних і придатних для забудови в місті виявилося більш ніж достатньо.

У мерії проєкт Генплану намагалися ухвалити чотири рази. Вперше 2008 року, тоді він викликав різку критику з боку громадськості. Потім про документ заговорили через два роки. Щоправда, ухвалювати сумнівний план перед виборами до органів місцевого самоврядування не наважилися. Ще одна спроба була через рік, і нарешті новий етап в історії з містобудівною конституцією розпочався навесні 2013 року. Чиновники заявили про те, що доопрацьований документ винесуть на сесію міської ради.

Формально процедуру дотримано. Мерія продемонструвала проєкт, провела громадські слухання, зафіксувала пропозиції. Але фактично ситуація з Генпланом виявилася критичною. У результаті 4 червня в Одесі відбулися справжні громадські слухання.

Кількість охочих висловитися щодо проєкту обчислювалася десятками. Чиновники запевняли, що Генплан готовий. Настав час, коли його треба ухвалювати в такому вигляді. 

Документ по суті дозволяв забудову зелених зон. Наприклад, Михайлівський та Олексіївський сквери на Молдаванці віддали під будівництво багатоповерхівок. Сквер Героїв льотчиків на 5 станції Великого Фонтану постраждав через розширення дороги, а прибережна зона взагалі стала рекреаційною, тобто тут можна зводити готелі та торгові центри. Чиновники відкрито визнавали, що в Генплані є помилки.

Наприклад, розробники документи вирішили прокласти автомобільну розв'язку через територію селекційного інституту. Не виявилося на Генплані жодної автомобільної стоянки. Натомість на місці наявних місць для паркування, значився розважальний комплекс.

Результатом слухань стало двадцять рекомендацій, які передали в мерію, але там їх проігнорували. 6 червня стартував один із наймасштабніших громадських рухів Одеси - Генеральний протест. Акція викликала низку мітингів і стала фундаментом для серйозної роботи в усіх напрямках.

Учасник руху Олексій Чорний (переклад редакції): "Ми вже зараз формуємо команду в 300 спартанців. Передбачається, що це будуть міцні чоловіки, які захищатимуть схили, сквери, кожне дерево від забудови, пили та сокир".  

Ініціативу підтримали громадські діячі, депутати місцевих рад, журналісти, блогери й просто одесити. Зелена стрічка на захист зелених зон стала одним із символів руху. Офіційний логотип "стоп Генплан" і всілякі тематичні картинки з гаслами стали з'являтися на багатьох інформаційних сайтах і в соціальних мережах. За кілька днів вдалося зібрати величезну кількість підписів одеситів проти наявного проєкту.

З відкритого звернення руху Генеральний протест (переклад редакції): "Шановні депутати, наголошуємо на тому, що ми поінформуємо кожного одесита про результати вашого голосування щодо проєкту генерального плану Одеси, і про те, що кожен із вас робив для захисту інтересів міста". 

Події в Одесі викликали широкий резонанс у пресі. За боротьбою Генерального протесту стежили як місцеві, так і центральні ЗМІ. 

У результаті критика на адресу Генерального плану прозвучала і з боку самих чиновників та політиків, деякі просто змушені були визнати власні помилки. 

Міський голова Олексій Костусєв (переклад редакції): "Проєктувальникам, архітекторам, фахівцям, громадським діячам, усім нам треба над ним (Генеральним планом, - ред.) ще попрацювати".

Голова ОДА Едуард Матвійчук (переклад редакції): "На цей час я різко негативно ставлюся до того, який це має вигляд.  Раз з'являються протести, значить потрібно з людьми поспілкуватися".

Слідом за місцевою владою негативно висловилися щодо генплану і народні депутати, які по суті підтримали Генеральний протест. У результаті перша перемога - питання з порядку денного сесії виключили. Було сформовано погоджувальну комісію, до складу якої увійшли учасники Генерального протесту.

У день пленарного засідання відбулася масштабна акція на Думській площі. Протестувати проти ухвалення Генерального плану вийшли сотні людей. Перед початком засідання міський голова Олексій Костусєв вийшов до людей, поінформував, що документ розглядати не будуть. Однак зобразити єднання народом не вийшло.

Погоджувальна комісія провела низку засідань, ось основні досягнення цієї роботи: 

• вдалося заборонити забудову прибережних схилів; 
• зберегти всі зелені зони міста; 
• жоден трамвайний чи тролейбусний маршрут не зникне з мапи міста; території наявних стоянок і гаражних кооперативів забудовувати не будуть; тепер у генплані передбачено розвиток велосипедної інфраструктури.

На окрему увагу заслуговує боротьба Генерального протесту за сквер навколо кінотеатру "Вимпел", нагадаємо, що депутати міської ради проголосували за відведення землі під будівництво торгівельно-розважального центру, внаслідок чого під забудову потрапила зелена зона.

Генеральний протест став унікальним явищем. Масштаб руху, різноманітність способів тиску на владу, починаючи від вуличних акцій протесту і закінчуючи непублічними переговорами, зверненнями, а головне об'єднання людей різних політичних поглядів дало змогу досягти результату. 

Голова Одеської обласної організації "Комітет виборців України", учасник Генерального протесту Анатолій Бойко (переклад редакції): "Якщо в інших містах, перш за все зібралися максимально близькі одна одній сили, то у нас об'єдналися сили, які, у звичайному житті поза Генеральним протестом є антагоністами". 

Учасник руху Генеральний протест Сергій Дібров (переклад редакції): "Вийшло тому, що завдяки такому об'єднанню ми змогли побудувати роботу на вулиці, роботу з представниками масової інформації та в депутатському корпусі - офіційну, публічну й непублічну".

Інформаційна кампанія, масові вуличні акції, підтримка пересічних громадян - без цього Генеральний протест навряд чи б увінчався успіхом. Таке явище сьогодні може виникнути в будь-якому місті. Одеський приклад можна назвати кроком у побудові громадянського суспільства. Очевидно, що є потреба в третій силі, яка не залежить від влади та інтересів політичних сил чи бізнес-груп. Сили, головним завданням якої буде захист прав громадян. 

Ігор Льов