Генерали незалежності: як Одеса виховала плеяду воєнних лідерів УНР

Імперський російській наратив століттями нав’язував нам образ Одеси лише як столиці гумору, торгівлі та імперської величі, де нібито не було місця українському. Однак насправді Одеса виховала багатьох представників української військової еліти часів революції 1917–1921 років.

У цьому відео Інтенту поговоримо про трьох видатних генералів Армії УНР, чиї долі були нерозривно пов’язані з Одесою: Всеволода Змієнка — засновника української військової розвідки, Івана Луценка — організатора перших українських підрозділів у місті та лідера "Просвіти", і Михайла Омеляновича-Павленка — командувача легендарного Зимового походу, який здобував військову освіту саме тут.

Всеволод Змієнко: одесит, який створював українську розвідку

Всеволод Змієнко народився в Одесі у 1886 році та саме тут здобув військову освіту в юнкерському училищі. Місто стало місцем формування його як офіцера та людини, яка згодом відіграє ключову роль у створенні українських спецслужб.

<picture></picture>Архівні фото

В Армії УНР він став одним із засновників військової розвідки та контррозвідки. Очолюючи розвідувальний відділ Генерального штабу, Змієнко формував агентурні мережі, аналізував дії ворога та планував операції. Фактично, він стояв біля джерел української військової розвідки.

Після поразки визвольних змагань він продовжив боротьбу в еміграції, очолюючи військове міністерство УНР в екзилі.

Іван Луценко: "Просвіта" і перші українські підрозділи в Одесі

Іван Луценко — одна з ключових постатей українського життя в Одесі початку ХХ століття. До революції він очолював місцеву "Просвіту", яка була центром українського культурного і громадського руху.

З початком революції Луценко став одним з організаторів українських збройних сил у місті. Саме він ініціював створення Одеських гайдамацьких куренів — перших українських військових підрозділів.

<picture></picture>Архівні фото

У 1919 році він загинув у бою з більшовиками біля станції Красилів, особисто очоливши атаку. Його постать стала символом того, як одеська інтелігенція стала на захист України зі зброєю в руках.

Михайло Омелянович-Павленко: командувач, пов’язаний з Одесою

Михайло Омелянович-Павленко не був уродженцем Одеси, але саме тут здобув військову освіту в юнкерському училищі, що відіграло важливу роль у його становленні як офіцера.

У 1919 році він командував частинами Української Галицької Армії, що перебували в Одесі, у надзвичайно складний період — епідемій, політичної нестабільності та виснаження війська.

<picture></picture>Архівні фото

Згодом він очолив Перший Зимовий похід Армії УНР — одну з найгероїчніших операцій української армії, що дозволила зберегти боєздатність війська і продовжити боротьбу.

Повернення своїх імен

Ці історії руйнують міф про «неукраїнську» Одесу. Місто було не лише учасником революції, а й місцем, де формувалася українська військова еліта.

Одеса дала Україні розвідників, організаторів армії та полководців. Ідея боротьби за незалежність зі зброєю має тут глибоке історичне коріння.

<picture></picture>Архівні фото

Повернення імен Змієнка, Луценка та Омеляновича-Павленка — це частина нашої сучасної боротьби за власну історію.

Наприкінці березня співзасновниця ГО "Вшануй" Катерина Даценко розповідає про хвилину мовчання як живий ритуал, що працює лише тоді, коли його підтримують люди. Чому без участі суспільства не діють навіть найкращі ініціативи, як війна змінює культуру пам’яті та чому важливо говорити не тільки про смерть, а передусім про життя – у цій розмові.

Анна Бальчінос