26 квітня 2026
(СКРІНШОТ: youtube, Інтент)
Одеса 1970 років із підпільними виставками, цензурою і страхом говорити українською - 95-річний поет Станіслав Стриженюк згадав письменницькі квартири, закриті мистецькі кола і виклики до партійних кабінетів.
Інтент презентував другу частину інтерв'ю з митцем й він і досі ставить незручні питання про пам'ятники, які треба зняти та перейменування.
Читайте також: Станіслав Стриженюк: "Мене зняли з Одеської кіностудії як націоналіста"
Колишній начальник управління культури, він пам’ятає обмін театрами зі Львовом і дружбу з художниками - Михайлом Божієм, Аллою Крикун, Геннадієм Гармидером, родиною Крижевських, а також зустрічі й розмови з Ліною Костенко, Павлом Тичиною, Олесем Гончарем, Максимом Рильським, Борисом Нечердою, Миколою Вінграновським. У його словах Одеса постала не архітектурою, а живим організмом — містом людей, історій і втрат, де поезія була способом вижити й не зрадити себе.
Станіслав Стриженюк - український поет, публіцист, перекладач, драматург. Член Національної спілки письменників України з 1959 року. Лауреат літературних премій імені К. Г. Паустовського, П. Г. Тичини, "Золоте перо", "Культурна столиця – 2019". Після повернення до Одеси у 1959 році був прийнятий до Спілки письменників України. Працював начальником Одеського обласного управління культури, головним редактором Одеської кіностудії художніх фільмів та відповідальним секретарем Одеської обласної організації Спілки письменників України. Разом з Іваном Гайдаєнком та Олесем Гончаром був одним із засновників Одеської обласної Ради миру.
У травні 2021 року в Одеській національній науковій бібліотеці Стриженюк презентував книгу "Судний день. Драматична козацька дума в трьох частинах", присвячену гетьману Мазепі. У 2024 році вийшла нова книга "Мир. Любов. Пам’ять". До неї увійшли як давні вірші, які ще не публікувалися, так і написані вже під час повномасштабного вторгнення.
Кирило Бойко