14 червня 2026
(ФОТО: Інтент)
Акція на підтримку військовополонених, які утримують в неволі росіяни, відбулася 14 червня на вулиці Дерибасівській в центрі Одеси.
Як розповіла кореспондентка Інтента, в акції взяли участь двоє військових, які рік тому звільнилися з російського полону й таким чином відзначили річницю.
Військовослужбовець 35 бригади морської піхоти з позивним "Тюльпан" був в полоні понад рік й рік тому звільнився. Каже світ змінився й суспільство з насторогою ставиться до колишніх полонених. Акції вважає дуже важливими, адже вони нагадують, що в полоні є багато ще військових.
Дуже важливі акції. Бо ми є голосом наших побратимів, які залишилися там. Я коли заїхав нікому не давав інтерв'ю, бо нам пояснили, що чим більше ми наговоримо в інтернеті, тим важче потім буде нашим хлопцям там. Коли я зрозумів, що на волі емоції зашкалювали я ходив постійно усміхнений, бо я можу ходити де хочу говорити що хочу. Але я зрозумів, що суспільство не готове сприймати нас такими, якими ми є. Я намагався знати роботу й коли питають чому мене не цікавить бронювання і я відповідаю, що був у полоні, то зазвичай кажуть, що перетелефонують й більше не дзвонять. Бояться, що ми можемо бути неадекватні, хоча я не проявляю агресію. Взагалі, я позитивна людина й полоні намагався зберігати оптимізм. Головна мрія в мене зараз — повернути хлопців з полону, й щоб війна скоріше закінчилася.
Тюльпан
Колишній полонений Георгій з позивним "Ведмідь" не має фаланги вказівного пальця на руці, її відтяли в полоні під час катувань, каже, що став насолоджуватися звичайною можливістю спокійно поїсти й що найбільше боявся в полоні, що мати не дочекається повернення.
Після звільнення з полону найпершою думкою було, що робити далі. Навіть за пів року, що я був у полоні світ швидко змінився. Найбільшим страхом в полоні було те, що я зателефоную мамі, а тато відповість, що її вже немає. Такі акції, як ця важливі, бо приходять хлопці, які показують, що можна відновитися. Це велика моральна підтримка для матерів, жінок. Там нам кажуть, що ми тут нікому не потрібні й тут нам буде ще гірше ніж в полоні й це показує, що вони не праві. Тут я став насолоджуватися просто можливістю спокійно поїсти, коли перед тобою тарілка борщу й тобі не треба за дві хвилини, як чайка закидатись. Ти дивишся на дерева, на будівлі слухаєш як кричать діти й усвідомлюєш, що це свобода.
Ведмідь
Мати Георгія каже, що відчувала що син повернеться, що усі хто бере участь в акціях допомагають один одному. Вона дуже вдячна за цю підтримку усім учасникам акції.
Я була розгублена і мені одна людина підказала, що на Дерибасівській збираються матері полонених і я долучилася. Після всього пережитого він подорослішав, хоча почуття гумору не пропало. Ми все поборемо. Я довго чекала й вірила, що син повернеться. Спочатку було SMS "ваш син звільнений", потім вже зателефонували, а потім вже й він сам зателефонував, каже: "Мамо, мене обміняли", слава Богу".
Мати Георгія
Кирило Бойко
28 липня 2026 р.
Оновлено! В Одесі вдруге за день вибухнула автівка