День журналістики Криму: свобода слова перетворилася на вироки та тюрми

День кримськотатарської журналістики — це не лише дата, а понад століття спротиву цензурі та боротьби за право говорити правду. Від першого номера "Terciman", виданого Ісмаїлом Гаспринським у 1883 році, до сьогодення — ця історія продовжується вже в умовах репресій, арештів і тюрем.

Про це повідомили Крим. Реалії.

10 квітня кримськотатарська спільнота відзначає День своєї журналістики — дати, що бере початок у 1883 році, коли просвітник Ісмаїл Гаспринський видав перший номер газети "Terciman". Саме це видання стало фундаментом для розвитку незалежної кримськотатарської преси, яка формувала національну свідомість і відкривала світові голос кримських татар.

Сьогодні, через 143 роки, ця традиція не зникла — але опинилася під тиском російської окупаційної влади в Криму. Журналістика на півострові фактично стала приводом для переслідувань, обшуків і багаторічних ув’язнень.

Після окупації Криму незалежні медіа почали зникати, а інформаційний простір — стрімко звужуватися. У відповідь на це сформувалося унікальне явище — громадянська журналістика.

Навколо ініціативи "Кримська солідарність" об’єдналися активісти, які без професійної освіти почали документувати реальність: обшуки, затримання, судові процеси. Вони навчалися один в одного — знімати відео, перевіряти факти, працювати з джерелами.

Згодом багато з них фактично стали професійними журналістами: співпрацювали з незалежними медіа, писали репортажі, видавали книги та висвітлювали порушення прав людини на міжнародному рівні.

За даними правозахисників, десятки кримськотатарських журналістів сьогодні перебувають у російських тюрмах. 

Сейрана Салієва засудили до 15 років ув’язнення, Марлена Асанова — до 19 років колонії суворого режиму, Тимура Ібрагімова — до 17 років, а Сервер Мустафаєв і Руслан Сулейманов отримали по 14 років позбавлення волі. Ремзі Бекірова також засудили до 19 років, Османа Аріфмеметова — до 14 років, як і Вілена Темер’янова та Рустема Шейхалієва.

Амет Сулейманов отримав 12 років попри важку хворобу, Асан Ахтемов — 15 років, Ернес Аметов — 11 років. Рустем Османов наразі перебуває під вартою, а громадянська журналістка Ірина Данилович також залишається ув’язненою.

Більшість із них звинувачені за статтею про участь у забороненій в рф організації "Хізб ут-Тахрір". Українські та міжнародні правозахисники називають ці справи політично мотивованими. Багатьох утримують за тисячі кілометрів від Криму — у колоніях росії, часто без належної медичної допомоги.

Як зазначили у видання, кримські громадянські журналісти виконують одразу кілька ролей: вони й репортери, і правозахисники, і активісти. Вони не лише фіксують порушення, а й допомагають родинам політв’язнів — організовують збори коштів, підтримують зв’язок, привертають увагу світу.

Українська влада та правозахисники роками домагаються звільнення незаконно ув’язнених журналістів. У 2025 році Парламентська асамблея Ради Європи закликала Росію негайно звільнити щонайменше 26 українських журналістів. У документі вперше окремо наголосили на ролі громадянських журналістів, які щодня ризикують, аби висвітлювати події окупації.

Анна Бальчінос