Одеська письменниця Євгенія Генова презентувала книгу про те, як українські діти змогли втекти з рф

Країна-агресор не лише вивозить українських дітей з окупованих територій, а й роками намагається зробити так, щоб вони забули власне ім'я, мову та країну. Попри тиск, погрози й спроби купити їхню лояльність, багато підлітків ризикує життям, аби повернутися додому.

Одеська письменниця Євгенія Генова презентувала свою книгу "Вони обрали Україну".

Країна-агресор використовує різні методи, щоб змінити українську ідентичність дітей, які опинилися під окупацією або були вивезені на її територію. За словами письменниці, основою книги стали реальні історії дітей і підлітків, які пережили окупацію, депортацію чи тривале життя в росії, але не відмовилися від України.

Ця книга дуже щира. Молоді люди довірили свої історії такими, якими вони є. Це складні історії, але вони про незвичайну силу. Нам є ким пишатися, — зазначила Генова.

Авторка наголошує, що маленьких дітей російська влада намагається позбавити пам'яті про власне походження. За її словами, дитина може забути справжнє прізвище, рідну мову, батьків і навіть свій дім, якщо роками чути іншу версію свого життя. 

Це робиться саме для того, щоб потім із цих дітей зробити тих, хто буде продовжувати справу окупації й колонізації, — сказала вона.

З підлітками, пояснює авторка, росія діє інакше. Їх намагаються підкупити грошима, дорогими подарунками чи автомобілями, а коли це не спрацьовує — переходять до залякувань та погроз родині. Хлопців активно агітують вступати до російських військових училищ.

Окремий розділ книги присвячений підліткам, які заплатили життям за проукраїнську позицію. Серед них — Степан Чубенко, Тігран Оганнісян та Микита Ханганов. 

Вони були підлітками. Вони були закатовані росіянами. Ми досі не знаємо до кінця, що саме з ними відбулося, — зазначила авторка.

Однією з героїнь книги стала дівчина, яка ще дитиною разом із родиною переїхала до росії після 2014 року. У новій школі над нею кепкували через українську вимову та слова, а родичі раптом почали називати себе росіянами, хоча раніше такого не було.  Попри життя в рф, дівчина поступово відкривала для себе українську культуру, слухала Андрія Кузьменка, шукала українську музику й уважно стежила за подіями в Україні.  Після початку повномасштабної війни чекала масових протестів у росії. Коли зрозуміла, що їх не буде, вирішила повернутися додому.

"Три роки, з лютого 2022-го, я просто чекала, коли нарешті виросту і зможу сама ухвалювати рішення за себе", — згадує одна з героїнь книги.

Після досягнення повноліття вона перестала говорити навіть із родиною про бажання повернутися в Україну, щоб не викликати підозр, і таємно готувала втечу. Авторка наголошує: таких історій значно більше, ніж здається.

За словами письменниці, далеко не всі історії мають щасливий фінал. Вона зазначає, що ніхто не знає, скільки дітей так і не змогли виїхати з окупації чи з території рф.

У книзі — успішні історії тих дітей і підлітків, які змогли виїхати та розповісти свою історію. Ми не знаємо, скільки є тих, хто не зміг, — зазначила авторка.

Водночас письменниця переконана, що саме ці молоді українці доводять: навіть після років тиску, ізоляції та спроб знищити їхню ідентичність вони здатні повернутися додому й будувати майбутнє України.

Вони повернулися. Вони в Україні. Вони навчаються, мають прекрасні мрії. Ми маємо пишатися ними. Це означає, що в нас є майбутнє, — підсумувала письменниця.

У травні Український інститут книги затвердив перелік переможців, який погодила Наглядова рада УІК. Серед них — одеська письменниця, журналістка та кандидатка філологічних наук Євгенія Генова з книжкою "Ногайці. Стерта пам'ять українського степу". 

Юлія Калабайда