17 серпня 2026
(ФОТО: скріншот з відео)
Доктор історичних наук, археолог Андрій Красножон розповів "Інтенту" про результати багаторічних досліджень на Приморському бульварі в Одесі, де археологи змогли локалізувати Хаджибейський замок та уточнити межі давньогрецького поселення Гавань Істріан.
За словами науковця, розкопки дозволяють простежити на одній території історію кількох різних поселень та культурних шарів — від античності через середньовічну Джинестру та Кочубієв до османського Хаджибея.
Археологи вже давно знали про існування античного поселення на території Приморського бульвару. Однак під час останніх досліджень вдалося значно точніше визначити його північну межу.
Як пояснює Красножон, фортифікаційна споруда пізнішого періоду буквально врізається в античний культурний шар. Приблизно за вісім метрів від неї дослідники також зафіксували конструкцію, яку попередньо інтерпретують як залишки античної оборонної стіни. Водночас археолог наголошує: остання версія поки залишається робочою гіпотезою і потребує подальшого дослідження.
Саме тому, за словами науковця, на одній ділянці можна простежити нашарування різних історичних епох.
Антична Гавань Істріан існувала на території сучасного Приморського бульвару, пізніше тут простежуються сліди середньовічної Джинестри, а згодом — османського Хаджибея. Інтент раніше повідомляв, що археологічні дослідження дозволили виявити культурний шар XIV століття, який пов'язують із Джинестрою, а також монети та численні фрагменти кераміки цього періоду.
<span class="ratio ratio-16x9">
Одним із головних результатів багаторічних пошуків стало встановлення місця розташування Хаджибейського замку.
Археологи зіставили результати розкопок із давніми планами та документами, зокрема картографічними матеріалами XVIII століття. У 2025 році вони заявили, що отримали достатньо даних, аби локалізувати замок на Приморському бульварі.
На розкопі виявили велику круглу конструкцію, яку археологи визначають як вежу османського фортифікаційного комплексу. Дослідники також зафіксували сліди руйнування та демонтажу споруди.
За словами Красножона, це саме османська фортифікаційна споруда, яка використовувалася за часів Османської імперії. Після штурму Хаджибея у 1789 році фортецю підірвали, а її конструкції згодом розбирали на будівельний матеріал.
При цьому археолог пропонує чітко розділяти доведені факти та наукові припущення. Саме тому питання походження окремих конструкцій дослідники продовжують перевіряти.
Окрема частина дослідження стосується назв і того, як різні історичні джерела позначали цю територію.
За словами Красножона, на картах різних періодів зустрічаються назви Хаджибей, Кочубієв та інші варіанти написання. Щонайменше десять карт дозволяють достатньо точно локалізувати Хаджибей у районі сучасної Одеси.
Особливо цікавим є план 1766 року, де згадується "город Гаджибей, новостроящийся", а окремо позначаються "руїни стародавнього Качубея". На думку археолога, це може свідчити про те, що в османському Хаджибеї XVIII століття вже існувала місцева традиція про давній населений пункт, пов'язаний із Кочубієвом.
Таким чином, археологічні матеріали, історичні документи та старі карти складаються в послідовну картину розвитку цієї території.
Красножон також наголошує, що Хаджибей не варто уявляти як невелике ізольоване поселення навколо фортеці.
За його словами, тут існувала кам'яна мечеть, хан або караван-сарай, портова пристань та складські приміщення. Сам населений пункт розташовувався на схилах сучасної Карантинної балки, а замок — окремо, на височині в районі Приморського бульвару.
Саме наявність такої інфраструктури дозволяє досліднику говорити про Хаджибей як про місто свого часу, а не просто поселення.
Один із ключових висновків інтерв'ю Красножона — сучасна Одеса не виникла на порожньому місці після 1794 року.
На території міста існували попередні поселення, які виконували різні функції та були пов'язані з торгівлею і транспортними шляхами.
За словами археолога, для наукового середовища вже давно є нормальним говорити про давньогрецьку Гавань Істріан, середньовічну Джинестру та османський Хаджибей як про історичних попередників сучасної Одеси.
Тому дискусія, на його думку, має точитися не навколо питання, «чи було тут щось до Одеси», а навколо конкретних аспектів історії цих поселень: їхніх меж, датування, функцій та зв'язків між ними.
Важливою частиною цієї історії є й економічна роль Одеси та її попередників.
Приморське розташування робило цю територію природним транспортним вузлом. Через порт ішли торговельні зв'язки з внутрішніми районами Причорномор'я та Правобережжям. У пізніший період саме розвиток торгівлі, зокрема зерном із Поділля, сприяв перетворенню Одеси на великий транспортний і торговельний центр. У розшифровці Красножон наголошує, що логіка використання цієї території як порту та транспортного вузла простежується протягом приблизно 2500 років.
У цьому контексті історія Одеси постає не як історія міста, створеного "з нуля" імперським рішенням наприкінці XVIII століття, а як продовження тривалої історії портового та торговельного центру на чорноморському узбережжі.
Водночас сам Красножон звертає увагу, що тема історії Одеси протягом XX століття була сильно політизована. За його словами, в радянський період питання попередників Одеси отримало інше трактування, тоді як сьогодні археологія, картографія та письмові джерела дозволяють по-новому подивитися на історію міста
Андрій Колісніченко
17 серпня 2026 р.
Dragon Logistics: доставка з Китаю без складнощів і проблем Реклама16 серпня 2026 р.
У НАТО вважають збитий над Румунією дрон російським