Репарація чи контрибуція: що отримає Україна від агресора після Перемоги

Фото: Інтент/Наталя Довбиш

(Фото: Інтент/Наталя Довбиш)

Українці вірять в Перемогу і кожен день її наближають. Коли мова заходить про результати війни часто можна почути думку про розміри репарацій і контрибуції, причому ці поняття часто звучать разом. Факти з історії, у чому різниця і що буде вимагати Україна від рашистів в матеріалі Інтента.

Контрибуція (Kontribution; від лат. contribuo — збираю, стягую — загальний внесок, громадський збір коштів):

  • примусові післявоєнні платежі, які сплачує держава, що зазнала поразки у війні, державам-переможницям;
  • примусові грошові або натуральні стягнення з населення окупованої території, які проводять окупаційні війська на свою користь.

Адвокат, кандидат юридичних наук, доцент Леся Дубчак пише, що перші приклади контрибуцій в літературі знайшла наступні: Дарданський мир, який уклали у 86 році до н.е. Рим і Понтійське царство. Мітрідат VI Євпатор полишає захоплені території в Малій Азії, віддає 80 кораблів і платить 3000 талантів контрибуції.

В XIX ст. політика застосування контрибуцій набула особливого поширення. Наполеон, наприклад, підписував мирні договори лише на умовах подальшої виплати контрибуції. Так у період з 1795 по 1808 рр. Франція отримала понад 20 контрибуцій на загальну суму 535 млн франків: з них найбільші суми віддали Голландія в 1795 році (210 млн) і Пруссія в 1808 році (120 млн).

Контрибуція практикувалася до початку XX століття, фактично стала забороненою в 1949 році Женевською конвенцією і була замінена репарацією в 1919 році як більш "цивілізованою" формою відшкодування збитків, завданих війною.

Репарація — повне або часткове відшкодування (за мирним договором або іншими міжнародними актами) державою, що розпочала агресивну війну, збитків, заподіяних державі, що зазнала нападу.

Сам термін був введений у 1919 році, коли по Версальському договору Німеччина та її союзники були вимушені виплачувати збитки, які понесли країни Антанти. Розмір репарацій за Версальським договором склав 226 млрд золотих марок (рейхсмарок), що було еквівалентно майже 100 тисячам тон золота.

Репараційна комісія союзників пішла Німеччині назустріч, оскільки країна перебувала в глибокій економічній кризі та зменшила суму майже вдвічі – до 132 млрд.

Виплата репарацій за Версальським договором була припинена 3 жовтня 2010 року, тобто, виплата Німеччиною репарацій за Першу світову війну зайняла 90 років (з перервами).

Репарації виплачувала Німеччина і після Другої світової війни, форми яких були визначені на Ялтинській та на Потсдамській конференціях в 1945 році.

Цікавий факт. У мешканців радянської зони окупації Німеччини офіційно конфіскували 60 тис. роялів, 460 тис. радіоприймачів, 190 тис. килимів, 940 тис. предметів меблів, 265 тис. настінних і наручних годинників, які здебільшого були розподілені за невелику плату між радянськими номенклатурними чинами та старшими офіцерами. В документах трофейного відомства зазначено також 1,2 млн чоловічих і жіночих пальт, 1 млн головних уборів і 186 вагонів вина.

В міжнародному праві репарацію розглядають як форму матеріальної відповідальності суб'єкта міжнародного права за збитки, спричинені в результаті вчиненого ними міжнародного правопорушення іншому суб'єкту міжнародного права, зокрема відшкодування (за мирним договором або іншими міжнародними актами) державою, що розпочала агресивну війну, збитків, заподіяних державі, що зазнала нападу. Об'єм та характер репарацій повинні визначатися відповідно до нанесених збитків. Репарації платить держава-агресор державі, на яку напала.

Юрист Центру демократії та верховенства права Андрій Матат зазначає, що у 2001 році Комісія міжнародного права ООН розробила проєкт статей про відповідальність держав за міжнародно протиправні діяння (прийнятий резолюцією A/RES/56/83 Генеральної Асамблеї ООН). Так, визначено, що формами відшкодування (репарації) є реституція, компенсація та сатисфакція: як окремо, так і у поєднанні (ст. 34).

Реституція означає відновлення попереднього становища, яке існувало до скоєння протиправного діяння винною державою пропорційно.

Субституція є різновидом реституції, що передбачає заміну неправомірно знищеного чи пошкодженого майна аналогічним його вартості та призначенню.

Компенсація – це відшкодування державою збитків, завданих міжнародним протиправним діянням, якщо вони не покриваються шляхом реституції. Компенсація покриває будь-яку фінансово оцінювану шкоду, включно з упущеною вигодою.

Сатисфакція – це нематеріальна відповідальність держави, що вчинила міжнародне протиправне діяння, яка має на меті відшкодування заподіяної шкоди шляхом визнання порушення та принесення вибачень тощо.

Реституція та субституція пов’язані між собою поняття, однак реституція є основним та може включати повернення неправомірно захопленого майна, затриманих осіб, художніх цінностей, транспортних засобів, суден тощо.

Субституцію як різновид використовують у випадку, коли можна відновити знищене чи пошкоджене майно за рахунок аналогічного за вартістю та функціональним призначенням.

Таким чином, репарація та контрибуція – це різні способи відшкодування шкоди, завданої війною, які використовувалися в різні історичні періоди. Судячи з норм міжнародного права сьогодення в російській федерації в школах треба вивчати саме поняття репарація.

Ігор Льов

Поділитися